З нагоди дня міста, яке, на жаль, окуповано російськими фашистами, знайшов свій знімок із Бердянська дворічної давнини. Це найбільш впізнаване місце міста на березі Азовського моря. Ну, а як особливе привітання нагадаю пісню Володимира Івасюка, автора “Червоної рути”, присвячену Бердянську, в який він був закоханий так само міцно, як і ми всі:
Як почую твій голос в своїх думках,
Моє серце в небо лине, наче срібний птах,
І несе мене у південний край,
Де пливуть в імлі білі кораблі.
Приспів:
Кораблі, кораблі в золотистій імлі,
Ви у долю мою, як в легенду ввійшли.
Ви повік принесли у кохання і сни
Дивний клекіт весни, кораблі.
На морськім узбережжі, гулкім, сія твоя постать –
Синій профіль… І без тебе я, і без тебе я –
Корабель із мрій, що наснивсь давно,
Колихавсь між хвиль і пірнув на дно.
(Кораблі, кораблі, 1972)
*
А ось повідомлення з телеграм-каналу Бердянск Сейчас:
Місто зберегло за майже два століття унікальну культуру, яскравий колорит, сміливих людей та головне свою незламну душу!
З днем народження наш любий!
💙Бережи себе та всіх нас, наш рідний!
Ми вистоїмо та обов‘язково переможемо!
Тому що ти за нас, а ми за тебе!
💛Кожен день твого вітру – це ковток волі та очищення!
💙Кожна хвиля твого моря – це хвиля емоцій та переживань!
💛Кожний твій куточок – це приємні спогади та любов! Любов назавжди!
Чудові слова
Володимир ШАК
