Театралізований концерт «Україна понад усе» запланований на дві дати, 17 та 24 вересня.
Тому генеральна репетиція 14 вересня була чи не в п’ять разів триваліша за концерт. Та актори так скучили за рідною сценою, такі щасливі були бачити один одного, що репетиція була творчістю у повному сенсі, без зволікань.
Вже перший хореографічний номер концерту із тендітною Алесею Аристенко створював ніжний та водночас сильний образ нашої держави.
Це враження розмаїття та яскравості образу підтримували пластичні, музичні, танцювальні, вокальні номери концерту, які ніби вплітали нові й нові барви. А ведучі – Констянтин Шадрін та Наталя Зубик – вправно вкладали стежок за стежком у сценічний портрет нашої країни, «України понад усе». [На репетиції всі рухи на сцені були уважно скеровані постановниками концерту – головним режисером Тетяною Лещовою, балетмейстерами Тетяною Астаф’євою та Тамарою Бобровою. Костюми, створені під керівництвом Наталії Мацук, ми зможемо побачити на прем’єрі концерту. ]
Вдалось трохи відволікти авторів – і Світлана Ремжина, і Марко Первухін, яких вдалось трохи затримати, раділи можливості вийти на рідну сцену. “У цій пластичній виставі ми і співаємо, і танцюємо… Мене ж цей концерт так заряджає, що я не можу стояти за кулісами спокійно” ,– посміхнувся Марко.
Коли Світлана заспівала “Тому що я Україна” – затремтіли серця усіх присутніх.
А коли під чарівне звучання скрипки та віолончелі на сцену вийшли маленькі актори – діти співробітників театру – серед яких чи не найвище підстрибував Ваня із метеликом, – всі розчулились. Вані, як виявилось, у день репетиції виповнилось п’ять років, з чим його і привітали обіймами та аплодисментами.
“Ми молода країна з тисячолітньої історію…” – звучать урочисті слова ведучих концерту.
Вірш Павла Тичини читає Юрій Бакум, саме у сучасній трактовці, той, яку створили після подій 2014 року, про які ми ще й не розуміли тоді, що це початок війни…
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Та…
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Ваня дає перше інтерв’ю запорізькому телебаченню:
– Як тебе звати?
– Ваня.
– Скільки тобі років?
– П’ять.
– Що ти робиш у цьому концерті ?
–Танцюю.
– Як тобі подобається, просто скажи свої відчуття…
– Нормально.
Головний режисер Тетяна Лещова зауважила, що новий театральний сезон у нашому театрі попри все, відкривається із оптимізмом та надією: “16 вересня починаємо виставою «Тіні забутих предків» за мотивами твору Михайла Коцюбинського у постановці молодого режисера, який пройшов у нас конкурс і став переможцем…
Згодом у кінці жовтня ми хочемо представити на розгляд глядача дуже цікаву та дуже важливу для нас виставу “Горгони”. Вона створюється для наших актрис Алли Карпенко та Любові Матвіїшиної, які віддали усе життя роботі у театрі. Це особистісна вистава про театр, про кіно, про творчість – але не без гумору, який зараз дуже потрібен.
Плануємо готувати якусь подію на новий рік, хоча поки не знаємо, як це буде відбуватися. Але плануємо створити цікаву казку, таку, щоб була мобільна, виїзна. Щоб її могли побачити люди, які переїхали до нашого міста. Ми маємо подарувати їм своє тепло та радість діточкам.
Хочемо створити музичну виставу – вже почали працювати над матеріалом. Можливо, це буде оперета, можливо, змішаний жанр – подивимось, що нам запропонує диригент.
І дуже хочеться додати до репертуару виставу про події, які зараз відбуваються в Україні, це, можливо, буде композиція сучасної поезії, сучасних пісень, …із документальним супроводом подій, які люди пережили у Маріуполі… Бо ми хочемо підтримати саме тих людей, які у нас шукають прихистку. Та створити месендж сучасному світу, міжнародній спільноті. Наш театр не може знаходитись осторонь від сучасного життя.
Також плануємо виставу на малій сцені. Зараз багато акторів принесли свої пропозиції. І у мене є особисті пропозиції для деяких акторів,
Актори дуже скучили за сценою, дуже хочуть працювати, дарувати свій талант, своє мистецтво
У нас працює новий режисер, це дуже добре, тому що, чим більше режисерів, тим краще для театра. І є новий диригент, Степан Макієнко, це головна людина, яка працює з музикою.
Хочеться працювати, хочеться дарувати глядачеві надію! Ми переможемо.
А на тумбі навпроти театру вже з’явились афіші нових вистав театру.
Інеса АТАМАНЧУК. фото автора
