Фрукти та овочі, можна сказати, з лінії фронту мені нині доводиться купувати на ринку часто. Кілька днів тому, наприклад, приніс додому виноград сорту Аркадія. Це один із моїх улюблених, не дуже солодкий, сорт. Хазяїн Аркадії сказав, що росла вона… під грім ворожих «градів», з яких ворог регулярно обстрілює Нікопольський район. І таки виріс виноград – на зло ворогові. І смачним вийшов. Без присмаку граду, натомість із присмаком сонця.
А сьогодні на запорізькому Критому ринку продавали кавуни з лінії фронту – з Гуляйполя багатостраждального. З міста, куди я дуже любив приїжджати, і який російські фашисти тепер з регулярно обстрілюють. Обстрілювали його й учора.
А сьогодні з ранку гуляйпільці торгували у Запоріжжі кавунами. “Як добиралися?” – Запитуємо. «А так і добиралися, – відповідають, – з педаллю газу до упору. Якщо 120 кілометрів на годину вичавлювали – добре, а якщо 140 – ще краще. Потім зупинку робили. Слухали. Якщо нічого підозрілого – далі їхали з педаллю газу до упору».
Кавуни з лінії фронту коштували недорого: по 15 гривень за кілограм просили за них. Кавуни з Гуляйполя славного не дуже великі, але смугасті, що зелені тигренята. І не червоні, як захід сонця наприкінці літа, а рожеві, як схід навесні. Як схід нашої Перемоги (див. фото).
Ну, а що кавуни з лінії фронту зі смаком Перемоги, я й уточнювати не буду: звісно, а з яким ще!
Втім, якщо розібратися, сьогодні лінія фронту проходить не лише через наші села, міста та степи, оточені негустими лісосмугами. Вона проходить через серця всіх українців – де б вони не були: вдома чи далеко на чужині. Їхні думки, їхні сподівання – наші думки та сподівання пов’язані виключно з майбутнім України.
Зі світлим майбутнім світлої України
Володимир ШАК
