«Zасранці», які знечів’я обізвалися «властямі», не зважаючи на фірмовий Бердянський трамонтан, який при t -1 перетворюється за відчуттям на -11, заходилися проти ночі шукати «дівєрсантав». Але ця «гвардія» настільки нікчемна, що навіть за наявності пари БТР з примотаними скотчем ліхтариками – нєпабідімая-і-лєгєндарная – від «освобождьоннаго» управління прикордонного загону на вул. Північна, де зайди непрохані прихисток знайшли, не віддаляються. Навіть у навколишні подвір’я.
А може так воно і краще, бо знайдуть собі на біду страшного «правосєка», чи «ужасний» батальйон “Азов” і об…ться. Де ж прати будуть…
І так виглядає та «гвардія» обшарпаною і занехаяною. Навіть орками їх називати – то занадто. Жалюгідні мерзенні «zасранці».
До нашого щоденного традиційного мітингу на площі Єдності приготувалися – привезли вантажівку загорож. «Руській мір» – все для об’єдінєнія народів». Але встановлювати не наважилися. Розкидали вигадані «незповнарозуму» на чотири аркуші «листівки» з байками, яким і затяті сєпари не ймуть віри.
Натомість, десятки людей опікуються тим, аби місто жило, і вже сотням болить, щоб жили бердянці. І болить їм не за сотні і тисячі кілометрів, а тут – поруч – у лікарняних палатах і біля печей хлібокомбінату, на водогонах і електромережах, вони щодня вивозять сміття і вирішують тисячі питань. Вони не звуться патріотами, а просто – громадяни, які розуміють: коли не ти, то хто ж.
От лише – дзвінок з Бєльсько-Бяла: польські побратими бердянців лаштують гуманітарний вантаж – від памперсів і дитячого харчування до ковдр – тисячами. Молодь між собою власну тактику дій розробляє – не за дєньгі і не під чиєюсь орудою, а тому що вважають за потрібне.
Волонтери з ранку до ночі і в ночі спілкуються з тими, хто конче потребує ліків, і вони будуть. Щодня людей годують.
До всього цього “власті” і “камєндант” жодного стосунку не мають. Вони лише лячно їздять у супроводі БТРів вулицями, де майорять синьо-жовті прапори і живуть українці, які самі собі дадуть раду.
Микола Тішаков, Бердянськ
