Сергій Фурса (в центрі) з модераторами Анною Редько та Олесем Барлігом на Бізнес-форумі
“Тортуга в степах України” – так жартома назвав нашу Хортицю Сергій Фурса – фінансовий експерт, інвестиційний банкір, топ-спікер Бізнес-форуму, який організувала в рамках «Арт-вихідних» платформа «Мистецький простір».
На Тортузі знаходили собі місце і благородні флібустьєри, яким вдалося зберегли честь і гідність у піратському середовищі. А на Бізнес-форумі на Хортиці якраз і йшлося про те, як виживають наші підприємці під час пандемії і не тільки. Адже не секрет, що умови для його ведення в державі не надто цивілізовані. Хоча є й зворотній бік медалі…
На думку Сергія Фурси, в Україні «піратство» пишно квітне, бо власність не захищена – верховенство права відсутнє. Але боротися з корупцією всерйоз ніхто не бажає. Крім політичної волі, на це потрібна воля суспільства. Між тим суспільство в Україні дуже «добре», бо левова частка громадян розмірковує: “Ну, на місці того посадовця я би теж крав…”
“Наші люди дуже хочуть жити хоча б так, як у Польщі. Але робити так, як у Польщі [наприклад, справно платити податки], – не люблять. За таких обставин, скільки б ми Європу не наздоганяли – вона завжди буде попереду нас”.
Сергій Фурса поділився спостереженнями, що локдаун в Україні пройшов у лайт-режимі [легкий]. Держава не змогла домогтися повного карантину, і деякі бізнеси цим користалися. Узяти хоча б ресторани, що працювали підпільно, як в Америці під час «сухого закону». Загалом економіка впала на чотири відсотки. У порівнянні з цивілізованим світом це мало, й останнім часом спостерігається певний зріст, – незважаючи на безліч дурниць, які встигла наробити держава.
“Ми залежні від зовнішнього світу, а зараз ціни на метал, кукурудзу, інші продукти, що експортує Україна, високі. Як можемо ми рухатися швидше? – Лише створивши безпечні умови для інвесторів. Натомість, крім відсутності верховенства права, у країні відсутня і вартість власної репутації. Приїжджають інвестори, слухають «пропозиції» партнерів, викочують очі і тікають. Аби це змінити, знову-таки потрібна воля суспільства”, – впевнений Сергій Фурса.
Те саме стосується і ймовірності появи в Україні справжніх меценатів. Пан Сергій нагадав такі приклади. Уоррен Баффет у 2010 році всі свої статки у розмірі майже 37 мільярдів доларів віддав п’ятьом благодійним фондам, собі ж на життя заробив іще). А статки Джорджа Сороса нині вдвічі менші від сум, які він передав на благодійність.
Для тих людей важливо, що залишиться після них. Натомість недавно один український аграрний магнат збудував собі прижиттєвий мавзолей за три мільйона доларів – і це нікого навіть не здивувало. Наші люди невибагливі, якщо не байдужі до поняття нематеріальних цінностей. І це ще одна перешкода.
“Нічого не зміниться, доки суспільство не буде вимагати власних Соросів та Баффетів, – вважає Сергій Фурса. – Тоді й іноземними інвестиціями нас би завалили. Але поки ми не готові, гроші нас оминають…”.
Економіст Сергій Фурса вважає, що не тільки фізики можуть бути ліриками. Тому підтвердження – потяг до красного письменства. У 2017 році вийшов його роман «Путь домой», а у минулому році у видавництві «Фоліо» вийшла друга книга «Алекс. Начало пути». Цей твір про подорож головного героя Алекса трьома континентами, на яких йому зустрічаються хитрі арабські терористи, практичні американці та підступні росіяни, Сергій Фурса презентував на «Арт-вихідних» на Хортиці.
Про свої відвідини “степової Тортуги” пан Сергій вже відгукнувся у Фейсбуці.
Ганна ЧУПРИНА, фото із соцмереж
