Сьогодні отримав пару привітань… із днем народження Запоріжжя. Не забув, мовляв, написали ті, хто вітав, що рівно 102 роки тому, саме цього дня, більшовики перейменували Олександрівськ на Запоріжжя. І це, мовляв, було одним із найвдаліших більшовицьких перейменувань.
Про перейменування я, звичайно, пам’ятав. Але дня народження тут не бачу. Це було повернення місту за дніпровськими порогами його історичного імені – Запоріжжя. Тільки і всього. А день народження у славного граду запорізького восени. І йому буде… зараз підрахую… 1071 рік. Згідно з міським законом – рішенням Запорізької міськради, датою заснування Запоріжжя вважається 952-й, літописний, рік
Яке воно сьогодні, вічно юне тисячолітнє місто?
Різне. Тому що в його зовнішності, в його характері, якщо хочете, можна розпізнати кожного його мешканця, кожного з нас, тобто. Місто радіє нашим радостям і стогне, як і ми, від горя під час ракетних обстрілів, якими піддають нас уже більше року російські фашисти. Тільки ми від можливого лиха закриваємося руками, а наше місто багатостраждальне, – дерев’яними щитами, як на фото, яке я зробив сьогодні, 15 березня 2023 року, на центральному проспекті Запоріжжя. Поруч із цим будинком, який, як здалося, навіть дещо стиснувся від горя, одного разу вночі розірвалася ракета: такий смертельний привіт надіслали нам фашисти з «руського міру». Тільки за те, що ми – українці і бажаємо жити за своїми українськими законами. Вільними людьми у вільному місті за дніпровськими порогами.
На другому знімку – близнюк пораненого будинку. Він також відчуває біль брата і біль, який перебуває в наших душах та серцях.
Ми вистоємо, Місто. Разом з тобою вистоємо та разом з тобою відзначимо нашу спільну Перемогу над ворогом.
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
Пророчі вірші завжди актуального Тараса Шевченка.
Володимир ШАК
