Виставка «Протагоністи» в київському Українському Домі, як це не дивовижно, нагадує Запоріжжя.




По-перше, художники, які нині стали метрами сучасного мистецтва, ще років 20 тому курсували через Запоріжжя – до резиденції «Бірючий», в Крим, на Jazze Коктебель принаймні. А іноді ми мали можливість до цих майстрів придивитися – дякувати Юрію Баранніку за його просвітництво у галереї «Бараннік», що живе тепер у нашій пам’яті. Бо там траплялись неймовірні виставки, і прізвища Сільваші, Ройтбурд, Мамсіков та Гнилицький пов’язані тепер із реальними формами та кольорами.
Дяка й Геннадію Козубу, організатору та комісару «Бірючего», за виставковий процес сучасного мистецтва, який триває й досі.
Дяка Інзі Естеркіній, чиї натхненні тексти в газеті «МИГ» по выходным» й освітлювали мистецькі процеси та надавали голос митцям.





Український Дім, який не став храмом радянського вождя, хоча вигляд та пропорції культової споруди має, – дуже пасує для демонстрації принад сучасного мистецтва.
“Український Дім незалежно від обставин і контексту (локація, політична і воєнна ситуація, команда, амбіції, можливості, економіка і інше), впевнено став потужним, може навіть головним центром тяжіння і репрезентації української історії і культури”, – вважає галерист Євген Карась.
І Запоріжжя є частиною цього процесу, невідокремлюваною.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки