Тільки-тільки зацвітаючий каштан на запорізькій алеї Героїв я помітив три дні тому. А сьогодні повернувся туди, щоб привітати його та порадіти разом із ним весні, яку він привів у місто за дніпровськими порогами.
Або вона сама за ним прийшла.
І залишилася на алеї, уважно вдивляючись у обличчя загиблих Героїв.
Не скажу, що цвітіння дуже рясна, але ж сьогодні 16 вересня, а не 16 травня, як ніяк.
Сусідні каштани взагалі стоять якимись насупленими. На них – іржаво-руде листя.
Та й квітучий, я сказав би, обережно квітучий, каштан теж не весняний вигляд має. Але ж він цвіте!
Всім осіням на зло. Трохи далі алеєю, до речі, ближче до перетину вулиці Южноукраїнської з проспектом Соборним, я виявив ще один квітучий каштан. На ньому, правда, поки що тільки одна, обласкана сонцем, свічка квітки.
Але й тут також – знову весна.
На окремому дереві)
Володимир ШАК
