На початку червня кореспондентка «МИГа» взяла участь у тренінгу для регіональних медіа «ЄС: просто про складне. Вінничина»*, де мала змогу разом із колегами поспілкуватися особисто с пані послом ЄС в Україні Катаріною Матерновою. 6-10 червня відбулися вибори до Європарламенту. Наприкінці червня очікується, що Європейська рада затвердить рамку переговорного процесу щодо вступу України до ЄС. Який зв’язок між цими подіями? Такий, що наша держава стає все ближчою до європейського співтовариства.
Десятиліття обережного зближення
Мало хто пам’ятає, що прагнення України приєднатися до європейських інституцій бере свій початок з… 1994 року. Потім були два десятиліття сидіння на двох стільцях з нахилами то в бік ЄС (при Президенті Ющенку), то в бік так званого Митного союзу. Чергове гойдання президента Януковича, який в останній момент відмовився підписувати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, стало однією з причин Євромайдану. Після кривавих подій кінця лютого 2014 року, втечі Януковича, захоплення росією частин Донецької і Луганської областей та анексією Криму, – навесні 2014 року була підписана політична частина Угоди про асоціацію. У 2017 вона вступила в силу у повному обсязі, включаючи її невід’ємну складову – Положення про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Тоді є Україні було надано і безвіз.
Угода про асоціацію була розрахована на 10 років. Україна якось неквапом її виконувала, приводячи своє законодавство у відповідність із європейським. Зі свого боку, і Євросоюз не схильний був говорити про можливість приєднання до нього України в осяжному періоді.
Що переконало європейців побачити в українцях «своїх»
Усе змінилося 24 лютого 2022 року.
«Коли почалася війна, ми по-іншому подивилися на Україну, – розповіла журналістам пані посол ЄС в Україні Катаріна Матернова. – Стійкість та відвага українців переконали європейців, що вони насправді прагнуть бути у європейському співтоваристві. Шкода, що ми відкрили ці якості українців лише після повномасштабного вторгнення. На жаль, до цього ЄС дивився на Україну крізь лінзу росії. Мовляв, це не справжня держава, бо там стільки корупції. Але якби це було так, то Україна впала би. Але вона вистояла. Більше того, на четвертий день після повномасштабного вторгнення подала заявку на вступ до Євросоюзу.
Це було для нас фантастично: вони (українці – ред.) сидять у бункерах, під обстрілами, і докладають зусиль, аби вступити до ЄС. Але це було те, чого вимагало суспільство.
Так, ми мали відповісти на це прагнення раніше. Проте я горда, що тоді ми достойно відреагували. Питання викликало багато дискусій, але в ті емоційні дні ми зуміли дати правильну відповідь, і у червні 2022 року Україна отримала статус кандидата у члени ЄС».
З 2022 року Україна набрала спринтерську швидкість. Так кажуть європейці. Проте за усієї симпатії до нашої сміливості та стійкості ЄС не міг перескочити через процедури. Хоча й робив усе, аби для української влади вони стали найменш болючими. Та виконання семи рекомендацій Єврокомісії замість двох місяців зайняло півтора роки. Зрештою 14 грудня 2023 року Європейська рада вирішила розпочати переговори про вступ України і Молдови до Європейського союзу.
Чи вплинуть на підтримку України вибори до Європарламенту
Попередня українська затримка унеможливила продовження «турборежиму» у набутті членства, бо з початку року Брюссель почав готуватися до загальноєвропейських виборів до Європарламенту. Тому Єврокомісія 12 березня поточного року затвердила проєкт переговорної рамки, але його подальше схвалення Радою ЄС та засідання Європейської ради, на якому лідери держав-членів ЄС мають погодити офіційний старт переговорів, було відкладено на післявиборчий період.
Багато експертів з хвилюванням чекали виборів до Європарламенту. Бо інша конфігурація політичних сил може суттєво вплинути на склад європейських інституцій, від яких залежить підтримка України. На щастя, хоча праві партії і зміцнили свої позиції, не всі вони є ультраправими (в нашому контексті – антиукраїнськими). Головний редактор «Європейської правди» Сергій Сидоренко у статті «Європа йде вправо. Що означають результати євровиборів та чому вони стали історичними» пише, що
«підтримка України зараз дійсно є одним із головних політичних маркерів для європейців, тож антиукраїнські партії не матимуть шансу увійти до мейнстриму.
Можна бути абсолютно впевненими, що нова коаліція буде проукраїнською.
Зрештою, партії, які підтримують Україну, взяли близько чи більше 600 місць з 720 у Європейському парламенті. І той ухил вправо, який стався на цих виборах, жодним чином не підважить нашу підтримку з боку європейського репрезентативного органу».
Пані посол ЄС в Україні Катаріна Матернова на зустрічі з журналістами висловила сподівання, що старт переговорам буде дано наприкінці місяця: «Я не можу з цього місця гарантувати, що так воно і буде, бо у прийнятті таких рішень має бути консенсус. Та вражає, що Україна не тільки б’ється за виживання, але й проводить реформи – антикорупційну, банківську, судову та інші, і має на цьому шляху великий прогрес».
Що робити, аби не отримувати «жовту картку»
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн (має великі шанси переобратися на цю посаду) 11 червня на Конференції з відновлення України в Берліні підтвердила, що Україна виконала усі необхідні кроки для початку переговорів про вступ до кінця цього місяця. Проте, як пише «Європейська правда», посилаючись на редактора “Радіо Свобода” з питань Європи Рікарда Джозвяка, заплановане на 12 червня обговорення послами ЄС схвалення переговорних рамок для України і Молдови перенесли. За інсайдерською інформацією, палиці в колеса знову встромляє Угорщина, хоча партія її очільника Віктора Орбана дуже сильно втратила на нинішніх виборах до Європарламенту.
Тож питання затвердження переговорної рамки для України наприкінці червня залишається відкритим. За песимістичним сценарієм, це теоретично можливо за півроку.
Так чи так, рамка переговорів, як вирішити та узгодити 35 блоків питань у шести кластерах, триватиме кілька років.
Рішення приймаються консенсусом, і щоб не отримати зненацька «жовту картку» від якоїсь іншої країни, треба буде чітко розуміти: який у неї мотив?
ЄС – це, перш за все, економічний союз. І потрібно вивчати історії перемовин інших країн, щоб не було завищених очікувань. Аналізувати зміни в законодавстві, аби вони були на користь Україні та українцям. І працювати, незважаючи на втому.
«Ми бачимо, які люди втомлені, – сказала Катаріна Матернова. – Війна – це величезний тиск на всіх. І збереження стійкості – це виклик. Процес не буде швидким і прямолінійним. Приєднання до ЄС вимагатиме зусиль усього суспільства. Прямо зараз є велика підтримка, і різні політичні сили мають бути разом. Ми бачимо єдність. Вона, може, не така потужна, як була на початку великої війни, але вона є, і її треба зберігати».
Україна має стати по-справжньому демократичною країною і продовжувати реформи. Для цього потрібні подальші спільні зусилля Верховної Ради, Кабміну, органів місцевого самоврядування, експертів і громадськості. Бо вступ до ЄС – не просто прагнення чи чиясь забаганка. ЄС – це про нормальне життя вільної країни у вільному світі.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
*Тренінг для регіональних медіа “ЄС: ПРОСТО ПРО СКЛАДНЕ. ВІННИЧИНА” відбувся за підтримки Представництва Європейського Союзу в Україні
