Сьогодні у Запорізькому обласному музично-драматичному театрі імені Магара одночасно дві події – відкриття 94-го сезону та прем’єра вистави.
«Тіні забутих предків» у трактовці режисера Романа Козака викликають радість і сум, дивний сум: якби ж нам колись так викладали класичну українську літературу? Саме із людських, вічних, а не …з класових та революційних позицій? Та якісна література тим і цінна, що вона ширша за вузькі свої трактовки, та може ожити, оновлена, у такій пластично-музичній формі, коли ти трохи більше, ніж за годину проживаєш життя закоханих Марічки та Іванка… А, може, й своє життя? свої фатальні помилки? свою любов?
Тож, я заздрю тим, хто сьогодні побуває у театрі, оновить свої почуття [та ставлення до класики, яку я тепер відкрила та перечитую]
