Люди практичні завжди розуміють цінність сировини. Тому, коли волонтерам «Меморі86» до рук потрапляла в’язана річ, яку вже не варто носити, краще розпустити, вони відкладали її до відповідної торбинки.
А також з радістю та вдячністю приймали нитки та подібні речі від працівників нашої редакції. Нитки та мрії у домашніх запасах вже майже скінчилися, тому, коли подруга у Франції витягла з шафки недоплетений мамою-українкою светр та моточки, то й цей скарб поїхав до Запоріжжя.
Тому що …є кому плести теплі шкарпетки на фронт. Це вже традиція. У 2014-15 роках шкарпетки захисникам плели Ірина та Людмила у Запоріжжі, а ще на адресу «МИГу» надсилала наша читачка Люда, що мешкала під Мелітополем, разом із килимками та віршами. Люда була біженка, з Луганщини…
Нині плетуть гуляйпільські жінки, Людмила та Валентина, за подругами, які виїхали з рідного дому від обстрілів, та живуть у винайманому житлі у Запоріжжі. Трималися вдома, доки мали сили, сиділи у підвалах. Та ці підвали й наразі їм рідніші, ніж тимчасове житло. Тому й намагаються допомогти нашим захисникам на Запорізькому напрямку – своїми талантами у традиційно жіночій справі.
Благодійний фонд «Меморі86» із початку повномасштабного вторгнення тримає у колі своєї уваги гуляйпільчан, надаючи допомогу за кожної можливості.
А нині неочікувано отримав теплий подарунок із вправних рук наших гуляйпільських подруг.
А волонтери, подивившись на це багатство, вирішили одностайно – та передали шкарпетки нашим захисникам, які лікуються в одному із запорізьких шпиталів.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та Валентини ЖОВНІРЕНКО
