Ранком 18 серпня 2023 року її привітала сирена. О четвертій, потім о п’ятій.
Це друга війна у житті моєї надзвичайної сусідки. Та яке щастя, нам її залишила доля. Мабуть, щоб показати нам, як можна любити життя.
Неймовірній Зої Петрівні сьогодні сто років.
Її привітають, впевнена, працівники Запорізької обласної філармонії. Вона була солісткою закладу, який тоді мав іншу назву та знаходився у старій частині нашого міста – задовго до появи знайомої усім будівлі на проспекті. Та там її також знають і шанують.
“Зоя Петрівна була співачкою, працювала ОДНА у концертному відділі нашої філармонії …і планувала норми концертів кожної філармонічної групи [по 24 концерти на місяць!], оркестру, двом філармонійним ВІА…” – згадує композитор Наталія Боєва.
Привітають її і співробітники обласного музично-драматичного театру, куди вона часто заходить, чекає на прем’єри, щодо всього нового має свою думку.
Ми були з нею на виставі у червні. І з якою радістю театральні пані бажали мати з нею фотосесію!
Питаю: “Зоє Петрівно, пам’ятаєте Миколу Гринька?” – “Аякже”. – “Сумьких?” – “Так. Але нічого не розповім. Театр має мати свої тайни”.
З родиною Володимира Магара жила деякий час в одному під’їзді, знайшла йому квартиру на час ремонту оселі – мала величезний досвід організації життя артистів філармонії та акторів нашої муздрами на гастролях, і, власне, прийому та розселення численних гастролерів та цілих театральних колективів.
У нас колись був справжній театральний будинок, і на роботу до нинішнього театру імені Магара можна було пройти, не виходячи на проспект…
Мені подобається, що Зоя Петрівна нікуди не поспішає. Так, вона сама ходить на базар, без суму обмежуючи себе у вазі покупки, сама готує: “Що вам приготувати на вечерю? Я вас чекаю”… Багато спілкується із знайомими на лавочці під деревами: “Я не одна. Я маю багато “скверних” друзів” – і дивиться весело на мою реакцію. Одного з таких друзів вона наполегливо повернула до життя, гуляючи з ним не менше години щодня, і вивела людину [років на 20 молодше за неї] із сумного постінсультного стану.
Вона самою присутністю у нашому житті вчить жити і любити життя.
Вітаємо від усього серця Зою Петрівно!
Будьте з нами. Ми вас шануємо і ніжно любимо.
Текст та фото Інеси АТАМАНЧУК
