Церковный праздник 24 ноября: о чем просить у святой заступницы

24 листопада за новим церковним календарем віряни згадують святу Катерину Олександрійську, преподобного Меркурія, пісника Києво-Печерського, а також преподобного Меркурія Чернігівського, ігумена Бригинського.

У народному календарі — Катеринин день.

Православне свято 24 листопада за новим календарем (7 грудня за старим) — день пам’яті святої Катерини, Олександрійської мучениці, преподобного Меркурія, пісника Києво-Печерського, а також преподобного Меркурія Чернігівського, ігумена Бригинського.

Катерина жила в IV столітті і була родом із багатої сім’ї правителя Олександрії Єгипетської. Дівчина мала рідкісну красу і розум, здобула гарну освіту, і юнаки з найіменитіших родин шукали її руки. Але Катерина оголосила, що вийде заміж лише за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, мудрості та красі.

Якось дівчина зустріла старця, і він повідав їй, що свого нареченого вона знайде за допомогою ікони Богоматері. Катерина прийняла хрещення і довго молилася перед іконою. Одного разу їй наснилася Богоматір із Немовлям на руках — Він простягнув їй перстень, а прокинувшись, дівчина й справді виявила на руці каблучку.

У цей час в Олександрію прибув імператор Максимін на язичницьке свято. Були влаштовані жертвопринесення, зокрема й людські. Катерина пішла до імператора — просити його відмовитися від цього. Максимін був вражений красою дівчини і спробував її повернути в язичництво. Але натомість Катерина своєю проповіддю навернула в християнство 50 найрозумніших мужів імперії — за це їх потім спалили.

Саму ж святу кинули до в’язниці, а потім привели на страту. За переказами, від неї Катерину врятував ангел. Імператриця Августа, царедворець Порфирій із 200 воїнами тієї ж миті увірували в Христа, за що були страчені. Загинула разом із ними і Катерина.

Її мощі перенесли на Синайську гору, частина святині в VI столітті перебувала в храмі Синайського монастиря.

***

Преподобний Меркурій Бригинський (у миру Максим Мойсейович Матвієнко) народився 1870 року в селі Щаснівка (нині Бобровицький район Чернігівської області).

У Максима була багатодітна сім’я, де дітей виховували в православній вірі. Максим з юності відвідував богослужіння, а пізніше пішов до Києво-Печерської Лаври, де його постригли в ченці з ім’ям Меркурій — на честь преподобного Меркурія в Дальніх печерах. Незабаром ченця Меркурія висвятили в сан ієродиякона, а пізніше — в сан ієромонаха.

1926 року комуністична влада перетворила Києво-Печерську Лавру на «Всеукраїнське музейне містечко», а 1930 року монастир ліквідували. Ієромонах Меркурій став вигнанцем і якийсь час жив неподалік від Лаври на квартирах у своїх духовних чад, а потім пішов із Києва на Чернігівщину. Дорогою отець Меркурій бачив зруйновані новою владою храми і, щоб не нашкодити родичам, пішов не до рідного села, а оселився недалеко від нього, в с. Бригинці.

Під час німецької окупації України наприкінці 1942 року масово відкривалися храми, і отець Меркурій став настоятелем місцевої парафії в будинку однієї благочестивої жінки. Святий престол для храму отець Меркурій змайстрував своїми руками. У 1946 році було освячено і відкрито для парафіян церкву на честь Пресвятої Трійці.

Відомо, що за молитвами преподобного не раз відбувалися зцілення, до Меркурія йшли за порадою, в горі і в радості. Якось сільський голова з двома енкаведистами вивели батюшку в поле, щоб учинити розправу, але зброя дала відсіч тричі, і преподобний залишився неушкодженим. Тільки й сказав: «Цього разу не довелося померти».

На Бригинській парафії преподобний залишався до 1956 року, цього ж року і помер. Поховали батюшку біля вівтаря ним побудованого Свято-Троїцького храму, де він прослужив 10 років, на Бригинецькому цвинтарі. У наш час документально зафіксовано щонайменше п’ять випадків чудесного зцілення від хвороб, переважно ніг, біля могили ігумена Меркурія.

Рака з мощами св. Меркурія Бригинського — uk.wikipedia.org/wiki/Меркурій_Бригинський

21 жовтня 2011 р. Священний Синод УПЦ Київського Патріархату благословив зарахувати ігумена Меркурія Бригинського до лику святих для місцевого шанування. 20 жовтня 2012 року на Священному Синоді КПЦ КП на прохання владики Євстратія (Зорі), зарахували місцевошанованого святого до лику святих для загальноцерковного вшанування.

Церковне свято 24 листопада за старим стилем

Православне свято сьогодні за юліанським календарем — день пам’яті преподобного Феодора Студита.

Про що говорять прикмети на 24 листопада

За прикметами дня судять, якою буде погода взимку:

• дощ або мокрий сніг — до грудня ще потеплішає;
• погода тепла — такою і зима буде;
• вночі на небі багато зірок — наступного року буде багато грибів.

У народі прозвали 24 листопада свято Катеринин день, Катерина Санниця. Зазвичай до цього дня випадав сніг і за старих часів уже можна було їздити на санях.

Що не можна робити сьогодні

У церковне свято 24 листопада церква не схвалює гнів, лайку, лихослів’я, заздрощів, жадібності, розпачу і ліні.

Не можна відмовляти в допомозі тим, хто просить.