Якщо прискіпливо вдивитися в подію, то таріль не така вже й стара. Спадок майстра декоративно-ужиткової кераміки, станкової скульптури, малярства та монументально-декоративної пластики Івана Климка (1930-2007) здебільшого створений за часів роботи митця на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці. Там він працював упродовж кількох десятиліть від 1969 року. В інтернеті таріль датується 1980-ми. Саме таке датування у каталозі кераміки ЛКСФ знайшов Валерій Кеменов, якому повідомили про знахідку друзі.
Якщо шукати у події дива, то його предостатньо. Таріль була знайдена краєзнавцем Сергієм Шишковим у місці постійних прогулянок співавторів запорізької «Спадщини», на околиці нашого міста. Там під супровід непідробного [чи не божественного!] здивування краєзнавця Юрія Вілінова вона була витягнута неушкодженою із трухлявого пня…
Диво ще й у тому, що знахідка трапилась напередодні подій, які відбувалися у Святвечір 6 січня у всіх селах та містах великої України [звісно, це свято не тільки нашої країни, святкування Різдва дотримуються на всіх землях, де живуть люди православні. Щоб додати географічної та культурної неосяжності, скажу, що на батьківщині моєї матері напередодні Різдва ходили «мушкарати» – маю у своєму житті такий гібрид мов французької і тьмутараканської]…
Таріль Івана Климка зображує святкову ходу із усіма її атрибутами та учасниками: “Йдуть чорт, смерть, жид, Богородиця [така, як Леонардо малював, як зауважує Микола Баришев, – звичайна жінка], три королі-волхви, процесія із Віфлеємською зіркою…” – описує неймовірну знахідку Сергій Шишков.
Відчуйте колористику, енергетику руху, глибоку суть події, відтвореної у глині та поливі Іваном Климком…
Ще трохи дива: мене вже декілька років у затишній запорізькій вітальні зустрічає кашпо роботи майстра. Імпровізаційні, непідробні за сюжетами квіткові «домівки» – важлива та самостійна складова творчого спадку художника. Цю, пташину репліку, подарувала дружина Івана Климка запорізькому колекціонеру Миколі Баришеву – під час його подорожей до улюбленого Львова.
До неї він і звернувся, розповівши про знахідку запорізьких краєзнавців напередодні Різдва. Іван Климко бував у Запоріжжі, – сказала пані Зоряна, – коли працював над замовленням на козацьку тематику. Тоді ж він ходив Хортицею, набираючись вражень…
Тим не менш, поява його тарелі напередодні старих свят залишається Різдвяним дивом.
Тож, вдячні випадку, удачі – та знов і знов долучаємося до нашої історії.
Інеса АТАМАНЧУК, фото надані учасниками події
