Запорізький академічний обласний театр юного глядача повернув до діючого репертуару комедію за твором Майка Фрейна «Дайте завісу!.. Негайно!». Команда створювачів вистави — головний режисер театру Геннадій Фортус, художник Тетяна Власенко, балетмейстер Лариса Неверова.
Фактично вистава є «театром у театрі», пародією на те, що діється за лаштунками перед прем′єрою, і на саму прем′єру також. Ще театр повинен виконати спонсорську забаганку, а це реклама сардин в олії, тому вся дія обертається навкруги тих нещасних сардин. Вони, сардини, стають справжнім двигуном сюжету, бо кудись таємничо зникають, з′являються, опиняються де завгодно, навіть на підлозі. І тоді хтось гепається у масну калюжу, хтось ковзається і сідає на шпагат.
Актори у виставі мають власні імена, інші імена в них з′являються, коли вони грають персонажів прем′єри.
У комедії задіяні і театральні приміщення, глядацька зала, балкон, де страждає несамовитий режисер. Все повинно підкреслювати: побачене відбувається отут і зараз.
Дія починається з того, що біля входу у залу на банкетці спить, за сюжетом, один з персонажів. Я була впевнена, що там буде спати герой Максима Березнера. Як у колишній постановці.
От і вирішила залучитися до дії і почала бідкатися, мовляв, дивіться, люди добрі! Що діється! Акторам вже ніде ночувати, і все таке інше.
Я сподівалася на невеличку імпровізацію від Максима, але актор спочатку емоційно дригнув ногою на мою адресу, а потім посварив мені пальцем. І тут я помітила, що Максим або дуже схуд, або то був зовсім не Максим.
Передчуття мене не обманули, на тій банкетці знаходився інший, на ім′я Назар Баранніков. Саме він грав у виставі несерйозного п′яничку, який навіть власний вихід міг проспати і постійно запізнювався на репетиції.
Так от, стосовно виконавців. Можна стверджувати без перебільшень, що всю інтригу із сардинами тримає на собі досвідчена актриса Інна Яновська, вона ж місіс Клакет.
Так серйозно грати незграбну, розгублену, все забуваючу жіночку постбальзаківського віку у симпатичному капелюшку — то треба вміти.
В ролі режисера глядачі побачили заслуженого артиста України Юрія Драненка. Він дуже дотепно, із потрібною долею іронії, зобразив муки творчості і навіть продемонстрував невеличку пародію на головного режисера нашого театру.
До сардин треба було приєднати історію кохання, зітхання, сподівання і додати трохи ню. Це чудово роблять заслужений артист України Олександр Фортус і Маріанна Фортус, які грають закохану пару Роджер – Вікі.
Гарніром зі зрілої пари до тих же сардин стає подружжя Брент, заслужена артистка України Марія Нестулій — Флавія та Максим Моісєєнко – Філіп. Скажімо, Максим сміливо застосовує клоунаду, додаючи ще одне ню у загальну скарбничку нісенітниць, які вирують у п′єсі.
Дуже органічна у ролі помічника режисера заслужена артистка України Катерина Макоєд. Саме її героїня приносить себе у жертву на вівтар вистави на честь сардин, саме вона постійно намагається врятувати те, що порятунку вже не підлягає.
А який тут Петро Желев, він же робітник сцени, він же невизнаний лаштунковий казанова!
Про реакцію глядацької зали на побачене і почуте треба розповідати окремо. На протязі усієї дії зала у масі своїй сміялася, реготала, навіть заходилася від реготу. Після вистави одна глядачка мені зізналася: «Я прийшла сюди за гарним настроєм, і я той настрій отримала».
Гучні оплески, схвальні відгуки, букети стали нагородою акторам, зайнятим у комедії. Я теж прийшла із квітами на прем′єру і подарувала їх Назару Бараннікову із нагадуванням, хто ж заважав йому перед виставою. Здається, актор із гумором поцінував ситуацію, і це чудово.
Що до Максима Березнера та деяких інших акторів, а це заслужена артистка України Любов Фриган, Олена Денисенко, Олеся Плохоткіна, то вони теж задіяні у нашій запальній комедії. Вони теж там грають, але побачити їх можна буде іншим разом.
Тому уважно слідкуйте за рекламою, пані та панове!
Галина СОЛОВЙОВА
