Ми запізнюємося до краєзнавця Володимира Миколайовича Шовкуна. Він обіцяв нам сьогодні історичну подорож по Хортиці. І ще здалека бачимо: сидить він разом із жінкою своєю Лідою на залізній перекладині і трохи докірливо дивиться, як ми майже біжимо до них по дорозі…
Так я розпочинала публікацію про занурення в історію разом із Володимиром Шовкуном, у 2009-2010 роках. Записавши щось, невідповідне прочитаному у шкільних підручниках, перепитувала Володимира Миколайовича. Давала йому перечитати записане. Він гмикав: “І шо? Отакі у мене є русизми! Ану, виправимо…” Та дещо із записаного вже не виправиш, нема з ким виправляти. Най буде, як було. Ось так:
- Привіт з того світу
– Зараз щось буду показувать. Один з наших співробітників вирішив наше святилище сфотографувати. Зробив знімки, приніс їх додому, бачить: крім того, що знімав, на карточці – три статуї, три аури.
І до Києва возив цю плівку, перевіряли, може, підробка. Ні, справжнє. Хе-хе-хе!
Зробили фотографію темніше – все на тім же місці. Далі це фото показали в інфрачервоному випромінюванні: аура більше проглядає. Жіноча фігура.
Зробили пильніше фото – стоять унизу, під хлопцем, що на фото, чотири домовини. У одній із них – фігура скрючена стоїть, кулак держить.
Друге фото – з будівництва нових запорізьких мостів. Випадково розрили давні кам’яні споруди, сфотографували – і на фото проявилися якісь постаті. Аури людей, що жили тут, або загинули.
От як це називається? Це ж не я придумав.
- Ще трохи містики
– Цієї історії нема у наших підручниках, при чому, у всьому світі знають про це, окрім України.
От уяви собі: йде громадянська війна. Ленін дає указ: „Покончить з остатками бандформированій Махна”. І направляє сюди мільйонную армію.
А у Махна – шістсот чоловік, з них – двісті поранених, тобто на одного хворогого – по двоє здорових всього. І на цих шістсот чоловєк – мільйонная армія. І було це під Андріївкою – знаєте, де ця Андріївка, у нас під Бердянськом. Я там сам не був, тільки читав про це. Там дивізія Чапаєва була, хоча вже без нього, і армія Ворошилова, і Будьонного… Якір там був, Тухачевський…
Весь Чорноморсько-Азовський флот – кораблів вже не було, тому всі тут. Навіть авіація – 32 літаки – всі тут.
І вирішили з Махно покінчити в одну ніч.
Хо!
Ну, кожен держить Леніна на зв’язку – хто на телеграфі, хто – на телефоні всю ніч. І кожне сповідає: ”Махно яростно огрызается на моем участке фронта”.
Той чухається: як це можна? Як це можна: і там, і там, і там…
А вранці виявилося, що мільйонная армія знищила сама себе. Усі загинули, а Махно пішов, не втративши ні одного чоловіка.
А вони усю ніч кричали: ”У гроба мать…”, стріляли, рубали одне одного – і перебили самі себе.
А Махно пішов. Цей чоловік ніяких академій не кінчав, а від бога до науки дійшов.
І ось оця історія вивчається у всіх військових академіях окрім нашої. Як це так?
Скіфський стан – вже дев’ять років без Шовкуна…
З архіву Інеси АТАМАНЧУК, фото Віктора БАБЕНКА та Михайла АТАМАНЧУКА
Далі буде
