На сайті інтернет-представництва Президента України розміщено петицію №22/238102-еп
«Присвоєння звання Героя України (посмертно) головному сержанту — командиру відділення 110 бригади 113 окремого батальйону Територіальної оборони Збройних Сил України». Автор петиції — начальник Енергодарської міської військової адміністрації Дмитро ОРЛОВ.
Святослав Наумичев – Захисник України, доброволець, працівник Запорізької АЕС, який з 24 лютого 2022 року боронив Батьківщину від рашистської навали, практично весь час знаходячись у гарячих точках фронту. Для своїх побратимів був і залишається взірцем мужності, відваги, патріотизму та справжньої бойової професійності, якої набув за 33 пекельних місяці на передовій.
Святослав, Свят, як його називали друзі та побратими, – з Енергодара, у мирному житті – інженер експлуатації ЗАЕС, у роки російсько-української війни – головний сержант, командир відділення ударних безпілотних авіакомплексів 110 бригади 113 батальйону ТрО. Досконало опанувавши роботу з FPV-дронами, зокрема займався розвідкою та коригуванням артилерійського і мінометного вогню. Понад усе прагнув врятувати якомога більше українських військових та нищити ворога.
За бойові заслуги впродовж служби у війську Святослав Наумичев був нагороджений почесними нагрудними знаками Головнокомандуючого ЗСУ «Золотий хрест» і «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, також медаллю «За незламність духу» Всеукраїнського об’єднання «Країна».
Останні півроку воював на Куп’янському напрямку. 24 листопада в районі Лозової Святослав отримав надважке поранення. Майже дві доби лікарі харківського медичного центру боролися за його життя. На жаль, 26 листопада 2024 року серце Захисника зупинилося.
Та герої не вмирають. Святослава Наумичева пам’ятатимуть усі, хто його знав, як чудову людину, надзвичайну особистість, незламного воїна, відданого своїй країні громадянина.
Від імені громади Енергодара мер міста-супутника ЗАЕС Дмитро Орлов просить співгромадян підтримати петицію про присвоєння звання Героя України Святославу Наумичеву – справжньому Герою, гідному сину Батьківщини, який віддав життя за майбутнє українського народу.
Підтримати петицію можна за посиланням.
Святослав Наумичев. Фото Енергоатому
Нижче ми пропонуємо познайомитися з публікацією, що була розміщена на сайті Енергоатому 29.03.2024, за сім місяців до того трагічного дня, коли після важкого поранення серце Святослава Наумичева запиниться у харківському медичному центрі.
Святослав Наумичев, працівник Запорізької АЕС: «Це війна не за територію, а за те, яким світ буде надалі»
24 лютого 2022 року енергодарець пішов воювати, бо «зло, якому не вибивають зуби, може перегризти горло»
Енергодарець Святослав Наумичев – Вартовий світла, який разом із сотнями тисяч українців боронить Україну та світ від великого зла. Захисник впевнений, що наша держава бореться не лише за свою землю, а й за справжні світові цінності свободи та демократії.
«Фактично це Третя світова війна, – пояснює Святослав, – яка, на відміну від попередніх двох, ведеться з використанням нових інструментів, у нових умовах. путін застосовує зброю в Україні, залучає хакерів, шантажує ядеркою, зерном та голодом, і це все однозначно має глобальний вплив.
Очевидно, що це війна не за територію, а за те, яким світ буде надалі. Якщо Україна – читайте «демократія» – не переможе, то результат цієї війни розв’яже руки багатьом диктаторам. Вони зрозуміють, що світом правлять сила і зброя, а там недалеко і до ядерної катастрофи. Тому можна сміливо сказати, що ця війна загрожує всьому світові».
Будь-які спроби переманити зло на бік добра, приручити його чи задобрити, на думку Вартового, закінчуються нічим. Тому 24 лютого 2022 року він пішов воювати, бо «зло, якому не вибивають зуби, може перегризти горло».
До повномасштабного вторгнення росії в Україну Святослав Наумичев мав звичайне життя: працював на Запорізькій атомній електростанції інженером реакторного відділення, здобував освіту за освітою, а у вільний від роботи та навчання час займався ремонтом у будинку. Та коли почалася повномасштабна війна, не вагаючись став на захист Батьківщини. Ділиться, що таке рішення прийняв ще до того страшного ранку:
«На навчаннях Тероборони, які проходили в Енергодарі перед початком повномасштабної війни, я знайшов однодумців та майбутніх побратимів. І коли почалася війна, діяв радикально. Спочатку зателефонував на роботу і попередив керівництво, що йду на фронт. Потім зв’язався з товаришем, який вже воював, запитав, що потрібно, і з усім необхідним поїхав у місце дислокації. Інакше вчинити я не міг, бо це б означало просто сидіти і чекати, коли ворог прийде до тебе».
Військового досвіду, окрім служби в армії, на той час у захисника не було. Та й ті два роки строкової служби, зізнається він, мало чим можуть допомогти в повномасштабній війні, оскільки вона доволі технологічна. Потрібно було вчитися в процесі.
«Це найбільша війна з часів Другої світової, – наголошує Святослав Наумичев, – саме її результати встановлять майбутній світовий порядок і покажуть, чи нападе, наприклад, Китай на Тайвань, чи буде війна між Північною та Південною Кореєю, чи стане Іран сміливішим у створенні ядерної зброї тощо. Ця війна особлива, оскільки на карту поставлена доля всього світу, і саме тому її результати дуже важливі. Якщо кривавого диктатора не зупинити, якщо він не капітулює, у світі почнеться розквіт усіх найгірших сил».
За понад два роки повномасштабного вторгнення атомник Святослав Наумичев воював на різних напрямках – і на Запорізькому, і на Донецькому. На момент нашої розмови він перебував на самому кордоні з росією, та місце дислокації з міркувань безпеки не назвав. Там здійснював розвідку та коригування артилерійського і мінометного вогню за допомогою дронів. Як сказав тоді, війна для нього вже стала роботою і буденністю:
«То в перші місяці це щось незвичне і страшне, якийсь новий порядок, розпорядок. А зараз війна вже стала повсякденним життям, до якого звик. Ти щоранку прокидаєшся і просто йдеш виконувати свої обов’язки. Тепер несення служби, наряди, слідкування за просуванням ворога – це вже буденність. І якщо все робити правильно, розумно, то з великою ймовірністю нічого поганого не станеться. Це хіба вже буде «чорний лебідь».
Святослав підкреслює, що українці вже ніколи не будуть такими, якими були до кривавих битв, страшних терактів, звірських актів геноциду, важкого терпіння і безкінечних страждань. І якщо не пройти випробовування цією війною, ніколи не дізнаєшся, справжній ти герой чи ні. Будеш рабом чи готовий ризикнути життям, щоб бути вільним. Українці вже показали, що вони готові ризикнути, бо свобода для них понад усе!
«Зараз у громадян більше варіантів, ніж у нас було на початку, – зауважує енергоатомівець, – вони мають можливість самостійно обирати рід військ для служби і бути, наприклад, зв’язківцями, пілотами, розвідкою, штурмовиками, водіями тощо. Або й взагалі піти працювати в тил і виконувати різні забезпечувальні функції. Там якраз потрібно багато людей. Тих, хто воює, 15-20%, інші – на забезпеченні.
Захищати країну і воювати – це вибір кожного, і ми маємо його прийняти. Втім, я впевнений, що ця війна увійде в історію і покаже, яким світ буде надалі. Тому варто приєднатися до цих історичних подій і викластися по максимуму. Ми маємо зробити все, щоб не переміг диктаторський режим, бо тоді недалеко і до ядерної війни. Слава Україні! Героям слава!»
_________________________________________________________
ДОВІДКОВО
Сьогодні у лавах ЗСУ нищать російських загарбників близько 400 запорізьких атомників.
Віддали своє життя за Україну 16 працівників Запорізької АЕС. Четверо захисників з числа атомників ЗАЕС офіційно вважаються зниклими безвісти, доля ще десятка воїнів наразі невідома.
