Невеликі редакції у прифронтових містах щодня намагаються бути голосами своїх громад.
Вони працюють – попри інтенсивні обстріли, відсутність світла, стабільного зв’язку чи рекламних контрактів.
Їхні тиражі невеликі, а команди – ще менші. Та вони – перші, хто інформують громади про обстріли, евакуацію, нові рішення влади чи розповідають історії про людей.
І водночас такі медіа – перші, які відчули на собі критичні наслідки замороження фінансування американських донорів.
Коли зникли рекламні доходи, а єдиною опорою були зовнішні донорські програми, це поставило під загрозу існування таких редакцій. Але вони не здаються.
Їхні історії – це приклад сили, витримки та віри у свою журналістську місію, зазначають у Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ).
«МИГ»: 75% області під окупацією ворога
Після початку повномасштабної війни, запорізька газета «МИГ» не виходила друком у звичному для себе форматі, зазначає генеральний директор і головний редактор Геннадій Дерибас.
Натомість коштом грантових програм колектив реалізував проєкти з видання спецвипусків. Припинення допомоги від USAID стало несподіваним ударом по редакції.
А «План Б» від АНРВУ – це дуже вчасна ініціатива підтримки, наголошує редактор.
– У нас були американські проєкти до серпня включно, ми розраховували, планували випуски газет. І тут все раптово зупинилося. Звісно, не були готовими до такого.
75% області під окупацією, рекламних доходів фактично немає, бізнес виїхав, щось знищене чи захоплене ворогом. Ділової активності ніякої.
Зараз у нас на сайті є кілька рекламних оголошень, але це – крапля в морі.
А давати людям правдиву інформацію – потрібно. Адже коли довкола стільки дезінформації, брехні, маніпуляцій – наші люди чекають своєї, перевіреної газети. Тож упродовж оцих трьох років ми шукали різні можливості, аби продовжувати робити випуски та спецвипуски газет, безоплатно розповсюджувати їх серед населення, яке залишається в регіоні, – говорить Геннадій Дерибас.
Щоб оптимізувати витрати, довелося частину працівників скоротити (як от водіїв), хтось і сам виїхав. Усі отримані від донорів кошти спрямовують на зарплати, друк газети та її розповсюдження.
– Коли була допомога американських партнерів, виходили щотижня, зараз будемо раз на місяць.
Із підтримкою за «Планом Б» зможемо протриматися кілька місяців. Паралельно пишемо грантові заявки, подаємося.
А як розвивати рекламний напрямок, якщо в регіоні бізнесу фактично немає? Важко. Дуже складно. Он кілька днів тому вдома через обстріли ресторан згорів дотла. Отримання хоч якогось прибутку неможливе. Ситуація напружена, – говорить співрозмовник.
Попри всі виклики, медіа живе, дихає та бореться.
– Возимо газету, щось пошта, щось ми самостійно – по хабам, лікарням. Людям треба інформація, їм треба знати правду. Ми, у редакції, постійно вчимося, освоюємо щось нове, стараємося шукати шляхи, щоб зберегти голос України в Запорізькій області, – зазначає Геннадій.
Нагадаємо, що в лютому Асоціація «Незалежні регіональні видавці України» ініціювала проєкт термінової фінансової допомоги регіональним редакціям, яких спіткала криза через зупинку фінансування з боку американських донорів.
Особливо актуально це було для друкованих медіа у прифронтових регіонах.
Уже в першій хвилі проєкт «План Б» охопив 12 медіа, у другій – долучилися ще 38 видань.
Загальна сума допомоги становить 275 тисяч євро.
Реалізувати ідею вдалося за підтримки давніх партнерів – норвезької медіакомпанії Amedia Foundation, однієї з найбільших медійних компаній Норвегії.
Повністю статтю можна прочитати за посиланням
