Пещера Вертеба – единственный в стране подземный музей
Пещера Вертеба относится к одним из самых больших в Европе, ведь суммарная протяженность ее ходов составляет более 9 км. Со всего этого расстояния для обычных туристов доступно около 100 метров освещенных тоннелей, открывающих глазу посетителя невероятную подземную красоту. Название пещеры из старославянского языка переводится как овраг или же пещера. Интересна она также тем, что здесь проживают сразу 4 вида редких летучих мышей, занесенных в Красную книгу Украины. Пещера Вертеба на Тернопольщине – уцелевшее поселение трипольцев. Исследователи утверждают, что здесь под землей трипольцы прожили 6 столетий.
Фото, видео Сергей Томко МИГ.
Печера-музей трипільської культури “Вертеба”
Печера Вертеба – єдиний в країні підземний музей і розташована у двох кілометрах від села Більче-Золоте Борщівського району. Присвячена ця печера Трипільській культурі, адже тут і досі відшукують сліди перебування давніх людей. Її загальна протяжність становить 9 км, температура повітря – 10-11 градусів, вологість 98%. Утворена вона, як і інші печери Поділля, в гіпсах. Печера освітлена, ходити досить комфортно, цікава екскурсія та є різні інсталяції. Понад п’ять тисяч років тому тут були скелі, а в них – тріщина. І зайшовши у ту тріщину, давні люди, а це були трипільці, побачили ціле підземне місто і почали його використовувати. Але це не значить, що люди жили в печері. Вони жили у добротних будинках, які будували на поверхні. За словами нашого гіда, швидше за все у печері люди ховалися від небезпеки, від ворогів. Вони могли тут перебували тижнями, а може, й місяцями. Вони розкладали багато вогнищ, але завдяки тому, що печера була добре вентильована, у ній не утворювався смог. У печері і досі проводяться археологічні дослідження. Наприклад, минулоріч вперше знайшли велику антропоморфну фігурку чоловіка, що досить дивно, адже трипільці більше уваги приділяли жіночим постатям. Загалом печера Вертеба не має собі рівних за кількістю та науковою цінністю знахідок. Частина із них перебуває у Борщівському музеї, частина – в інших музеях України та Європи.
