Еспертка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Ірина Авраменко на тренінгу, який проводила у Запоріжжі, наголошувала, що зазвичай операції рф з дезінформації – це не фейкові новини чи відверта брехня. Найчастіше – це просто “наголос”, легке перекручення.
Страна-агресорка вже дуже давно використовує культурне середовище як зброю для атаки на інформаційний суверенітет іншої країни. Для цього явища вже є навіть окремий термін – вепонізація.
Зокрема через популярні телесеріали та фільми відбувається систематичний та впорядкований вплив на індивіда з метою впровадження певних ідей, переконань, або поглядів. Ось декілька прикладів телевізійного контенту, який на протязі багатьох років був у показі не лише на російських, але й на українських каналах.
У серіалах “Вороніни” та “Ранетки” використовували слово “бандерівці”, коли йшлося про поганих людей.
В одній із серій головний герой Гєна йде разом із друзями до стриптиз-бару, в якому святкують день “руско-украінской дружби”, і де начебто має танцювати…Тимошенко.
В іншій серії син головного героя Рома підвозить українку, котра без заперечень починає надавати йому сексуальні послуги, на що він їй каже: “Прєдставь, што у мєня там газ тєчот”.
Впродовж тривалого часу російська пропаганда репрезентувала один з образів українців, як неосвічених селюків. «Моя прекрасна няня» (2004 рік) – один з таких.
Головна героїня няня Віка родом з України. Вона неосвічена, без смаку і мріє лише про те, як вийти заміж за багатія.
Родом з України і секретарка головного героя “Татусевих доньок” (2007 рік). Тамара теж поводиться нетактовно, любить хильнути, не бажає працювати та постійно підставляє добродушного шефа.
У стрічці «Ми з майбутнього 2» йдеться про дуже непривабливих бандерівців. У центрі сюжету герой, який захоплюється бандерівцями, але потрапляє у минуле та стикається з ними, внаслідок чого приходить до висновку, що йому краще об’єднати сили з росіянами.
Окремо – про фільми «Брат» (1997 рік) і «Брат 2» (2000 рік).
Цитую: – Народи Кавказа – “гниды черножопые”, “Хохлы – жадные суки”.
Діалог одного з головних персонажів Татаріна з «українським мафіозі» в аеропорту:
– Слыш, земляк, а где здесь русские живут?
– Москаль мені не земляк.
– Бандеровец?
Головний ворог Данила Багрова – американці. Він їх називає п*ндоси. Саме заокеанські п*ндоси є осередком світового зла і першопричиною проблем для росіян.
Діалог американського таксиста з Данилою: “А где твоя родина, сынок? Сдал Горбачев твою родину американцам. Чтобы тусоваться красиво. А теперь твоя родина – две войны и Крым просрала, русских людей в Прибалтике сдала, сербов на балканах сдала!”
Перед тим, як вбити представника «української мафії», Татарін каже: “Вы мне, гады, ещё за Севастополь ответите”. У 2014-му саме цю фразу використовували окупанти у Криму.
А вираз Данили Багрова “Сила в правде” уже 2022 року пропагандисти обіграли, замінивши літеру «в» на “V” – один із символів вторгнення до України.
Серіал, “Кадети” був дуже популярним в Україні. Він мав на меті заохотити російських школярів вступати до суворовських училищ. Один з акторів, Борис Корчевніков, став рупором кремлівської пропаганди.
Для російського глядача подібні серіали мали заохотити йти до армії і структур збройних сил рф. Українцям він мав показати, яке “круте” життя у російських військових, як їм добре й весело служиться. Не те що у розграбованій на той час українській армії.
А ось вже свіжі приклади – серіал «Слово пацана» (2023 рік).
• “Здесь улица. А это значит, что кругом враги”
• “Америкосом стал? Ты знал, что эти твари Стингеры духам поставляли?”
• «Ты че, нацист? Че, в америкосы заделался?»
• “Всегда нужно быть готовым встать на защиту своей родины, умение защищать свою родину спасает нас от вторжения, но до этого понимания нужно дорасти”
Так підспудно виправдовується вбивство цивільних на вулицях українських міст, а також проводиться ідея, що напад на Україну був лише вимушеним необхідним кроком для захисту «своєї батьківщини, росіі».
Після повномасштабного вторгнення росії на територію України багато російських акторів взагалі відверто підтримали агресію диктатора-Путіна і розв’язану їм війну.
Про ставлення акторського середовища страни-агресорки до війни можна судити по величезній літері Z, що з’явилася на фасаді будівлі Московського театру ім. Олега Табакова. Художній керівник закладу Володимир Машков з гордістю повідомив журналістам, що це його ідея.
Навіть ті актори, які називають себе опозиціонерами, насправді нічого не роблять задля припинення війни. І вже точно не підтримують Україну у цій боротьбі.
Ось цитата опозиціонера актора Дмитра Назарова (відомий по серіалу «Кухня»):
«Все-таки потрібно усвідомлювати, що є речі, на які я особисто піти не можу. Коли мені пишуть в Instagram – збираємо гроші для української армії на безпілотники. Надішліть грошей. Я кажу: Ви що, з глузду з’їхали? Ви серйозно це? Мене? Від росіянина питати? Ні!»
Z-відеогра Атомік харт.
У анонсі гри говориться: «Ви зможете уявити та відчути, що таке справжній Радянський Союз. Це історія усіх історій».
Але у грі також виявили безліч моментів, які натякають на сучасні події. Наприклад, дрон, який несе горщик із геранню.
Також тут є фотографії українських Маріуполя, Донецька та Запоріжжя. Тобто міст, які за версією розробників усе ще перебувають у «єдиному» Радянському Союзі.
А ще цитати про розумово обмежених «свиней-нацистів», та свинячий фарш у жовто-блакитній обгортці.
У центрі ще однієї Z-відеоігри «Смута» – князь Милославський, який бореться за об’єднання країни в період громадянської війни.
Також російська пропаганда активно піарить гру «Отряд 22: ZOV» за мотивами війни в Україні, яку розробляють російські програмісти спільно з міноборони рф.
Очікується, що гра вийде вже до кінця грудня 2024 року. Її розробники кажуть, що хочуть додати «освітні елементи», моделюючі гру на основі військових кампаній росії в Україні.
Таким чином, ворог розуміє, що комп’ютерні ігри є потужним інструментом впливу на молодь, і використовує це для просування кремлівських наративів. Проєкт «Отряд 22: ZOV» є одним з елементів ідеологічної обробки населення.
Підготувала Світлана ШКАРУПА
Фото з відкритих джерел