Наприкінці лютого у комфортному офісі «Медіабази Запоріжжя» відбувся тренінг «Журналісти під час війни: як не «втратити» себе від стресу».
Та поради Олега Жорнікова, психолога та конгітивно-поведінкового терапевта, стосувались не лише професійної діяльності. Як практичні методи приведення себе до рівноваги, вони можуть стати всім, з ким спілкуються журналісти, у тім числі і з сторінок нашої газети.
Стрес присутній лише людям як наслідок мізкової діяльності.
Страх і панічний стан – різні поняття.
Страх має назву того, чого людина боїться. Це дещо саме тут і зараз. Паніка такого об’єкту не має. Це щось у темряві, на вулиці, тому це, мовляв, страшно. Тож, коли людина не може конкретизувати, чого, власне, вона боїться, то вона, скоріш, має панічний стан.
Кульмінація такого стану – панічна атака.
Як це у класичній літературі?
“Дама изменившимся лицом бежит к пруду”
І порада від професійного психолога стала для журналістів – співчутливих людей, за професією, несподіванкою. Не треба втручатися.
“При панічній атаці головне – нічого не робити. Панічна атака, зазвичай, закінчується через десять хвилин”, – каже психолог. І додає: “Ознаки панічної атаки – втрата рівноваги, дрижаки, остуда”.
Друга теза, яка запам’яталась із лекції та практикуму Олега – всі ми потенційно хворі люди. Бо вибухи, пожежі, загибель людей – не абстрактно, а поруч – які стали нині супроводом нашого реального життя, у 30 відсотків із нас спричиняють ПТСР [посттравматичний стресовий розлад]. А цей стан має стабілізувати саме психолог. “Час – не лікує”, – констатує Олег Жорніков.
Корисним став тест Бека, який дозволяє визначити наявний рівень депресії. Виявилось, що серед присутніх людей у критичному стані не знайшлось.
Таку нескладну діагностику варто робити кожному:
https://mozok.ua/depressiya/testy/item/2701-shkala-depres-beka
Легкі форми депресії лікує психотерапія. Складні не відступають без медикаментів, які має підібрати лікар.
Сподобалось присутнім дотепне визначення наявності хвороби: “Якщо твій стан ускладнює життя тобі та оточенню, ти хворий, якщо не ускладнює – здоровий”.
Для мене ж стан, до якого люди занурюються безпідставно, теж має поетичний портрет:
“И так задумаешься вдруг,
И так всему придашь значенье,
Что вместо радости – испуг,
А вместо отдыха – мученье”
Щодо лікування, скоріше – щодо самодопомоги, поради Олега Жовніренка виглядали так:
по-перше, фізична активність. “Ляжеш – помреш”. Звучить цинічно, але надихаюче;
по-друге, корисними для заспокоєння будуть вправи на повільне ритмічне дихання [сидячи зручно, вдихати, рахуючи принаймні до п’яти, видихати вдвічі довше]. До речі, всі «пацієнти» запорізької Медіабази після цієї вправи відчули сильне бажання заснути. “За п’ять хвилин будете спати!” – сказав Олег. Варто перевірити. Аргумент на користь вповільнення звучав переконливо: “Часте дихання – ознака стресу!”;
не третє нам хапропонували розслабляючи вправи за Джекобсоном [можна знайти в YouTube] – це напруження м’язів по черзі та поступове їхнє розслаблення;
помічними є масажні м’ячики, а такожа розминання м’язів плечового поясу, як в американських фільмах.
Ще наш психолог порадив, як можна слухати тишу. За неї ми вдячні нашим захисникам – щодня, щомиті.
Поради, які ми почули на тренінгу, важливі саме для самозбереження, гармонізації свого розхитаного війною стану.
Нам ще жити та відновлювати країну.
Тож, беремося за корисні підказки професіонала.
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора
Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Слово правди – наша зброя”
