Чорний гумор: якби у Книзі рекордів Гіннеса існувала номінація «зіпсовані ювілеї митців», то Запоріжжя могло би висунути на неї аж двох претендентів.
А запорізький приватний «Новий театр» взагалі не зміг відсвяткувати 10-річчя прем’єрною виставою за Бертольдом Брехтом «Барабани вночі», яка планувалася на 25 лютого…
Згодна, не смішно. Боляче. Проте…
“Так хотілося подарувати запоріжцям трохи краси та світла у цей важкий час. Впевнена, лиха година мине, і ми зустрінемося знову”, – не занепадає духом Лариса Єрмак-Долгова.
Життя триває, і в умовах повітряних тривог музи мовчати не погоджуються. Спочатку запорізькі заклади культури ззовні здавалися принишклими, та всередині усе нуртувало.
Творчу паузу заповнило волонтерство
Як і по всій країні, наші митці поринули у волонтерську діяльність. Шили білизну, дощовики і тенти для захисників, плели маскувальні сітки, пекли пиріжки та інші смаколики, збирали передачі на фронт, годували перших біженців.
Трохи згодом, коли місто почало перетворюватися на величезний хаб для вимушених переселенців, професійні актори і музиканти поруч з аніматорами стали першими розрадниками виснажених і переляканих дітлахів, влаштовуючи для них теплі веселі міні-вистави.
У деякій ізоляції в цей період опинилися художники, позбавлені можливості виставкової діяльності. Багато хто виплескував свої емоції, розміщуючи роботи в соцмережах. Проте не вистачало живого спілкування з глядачами, які теж потребували мистецтва.
«Арт-підтримка»: коло духовної оборони
Цікавим прикладом, як в умовах, коли все зачинено, отримати ковток артистичного повітря, стала спільна громадська імпреза митців під назвою «Арт-підтримка».
“Запорізький художник Петро Козловський і на фронті не покидає пензлів. Передаючи картини до Запоріжжя, він спитав: може, вдасться зробити якусь спільну акцію художників,народних майстрів, фотохудожників і музикантів, аби підняти настрій містянам? Нас довго запрошувати було не треба”, – розповіла голова Запорізького міського об’єднання художників «Колорит» Олена Сауріна/
А співорганізаторка «Арт-підтримки», заслужена артистка України, солістка Запорізької обласної філармонії Ілона Турчанінова додала: “Мистецтво – це теж зброя, за допомогою якої можливо розвіяти темряву смерті , створити для неї могутню перепону. Коли люди посміхаються і надсилають свої потужні позитивні емоції у Космос, зло відступає”/
Вперше кількагодинне дійство у залі облорганізації спілки фотохудожників з виставкою-продажем робіт на підтримку Запорізького військового шпиталю гуртів стартувало на початку травня. А потім майстер-класи від провідних митців у царині акварелі, портрету, боді-арту під акомпанемент різних запорізьких гуртів відбувалися щоп’ятниці.
26 серпня благодійна акція взяла паузу після напруженого літнього сезону. Втім, у стінах фотоклубу відбуватимуться майстер-класи відомого художника Вадима Міткова.
Алея патріотичних муралів
Оригінальним осередком народної творчості стала Бабурка (один з районів Запоріжжя). Тут на трансформаторних будках і парканах з’являються мурали, що підіймають дух містян. Вони постають один за одним і обіцяють вирости у цілу алею патріотичного стріт-арту.
Куратор проєкту – Денис Антюхов, якого підтримують художники-ентузіасти Ігор Грідасов, Андрій Кириченко, Ганна Соловйова та інші. На муралах можна побачити «Сучасного українського козака», песика Патрона, український літак «Мрію», інтерпретації на теми відомої марки «Укрпошти» з висловом «Русскій корабль, іді на…» та рядку з пісні «А ми тую червону калину підіймемо…».
“У планах – створення муралів на тему «Азовсталі», третьої військової марки «Доброго вечора, ми з України». Хочеться також зобраити Бориса Джонсона)”, – каже Денис Антюхов.
Просто неба – «Плакати воєнного часу»
Цікавою формою спілкування з професійним образотворчим мистецтвом – і не тільки запорізьким – стали виставки просто неба на центральному проспекті міста. Не подумайте, що полотна мокнуть під дощем). Вони розміщені у вітринах міського «Туристичного інформаційного центра», який на початку червня відновив діяльність і започаткував демонстрацію виставок під назвою «Плакати воєнного часу».
Першою стала десятиденна виставка запорізької дизайнерки, активістки правозахисних рухів, координаторки культурних проєктів Наталії Лобач:
“Наші міста й містечка чинили шалений опір російським зайдам. Я була відверто вражена. І мені захотілося художньо підтримати мешканців тимчасово окупованих територій, сказавши їм мовою плакатів, що вони не забуті, не покинуті наодинці з жорстокими загарбниками”.
Потім експозиції змінювалися кожні два-три тижні. На них демонструвалися роботи митців з усієї України, які брали участь у Міжнародному симпозіумі сучасного мистецтва Biruchyi (багато років поспіль проходив на запорізькому узбережжі Азова).
Сьома виставка проєкту «Плакати воєнного часу», що стартувала 22 серпня, презентує цікаві роботи київського митця Олександра Грехова. Вона триватиме до 11 вересня.
Музеї вийшли з «анабіозу»
Серед музейних установ найшвидше вийшли з «анабіозу» міські крафтові «Музей архітектури Запоріжжя» та «Музей феноменальної сили». Тут з травня постійно відбуваються цікаві заходи, анонси яких публікуються у соцмережах.
“До Дня Незалежності у нашому «Музеї архітектури Запоріжжя» ми відкрили виставку «Назви: мова міста». Якщо ви хочете потрапити на екскурсію і взяти участь в обговоренні варіантів перейменувань запорізьких вулиць, які недодекомунізовані, будь ласка, зробіть попередній запис”, – запрошує директор музею, автор експозиції Михайло Мордовськой.
Хоч і в дещо обмеженому обсязі, відновив роботу і Запорізький обласний краєзнавчий музей. У червні тут презентували 21-й номер науково-популярного альманаху «Музейний вісник», присвячений 100-річчю музею (відзначила у грудні минулого року). Після цього до державних свят відкрилися виставки «Велика історія великої нації» та «На шляху до Незалежності».
Найкоштовніше евакуйоване, цінне – приховане
Багатьох читачів цікавила доля експонатів музеїв Запорізької області. За інформацією директора департаменту культури та інформаційної діяльності Запорізької обласної військової адміністрації (ОВА) Владислава Мороко, найкоштовніші культурні цінності з обласних закладів вдалося евакуювати до Запоріжжя, а потім разом із тими, що зберігаються у запорізьких скарбницях, переправили у безпечніші місця.
Більшість (описана, паспортизована й облікована) поїхала з “караваном” у перші тижні великої війни, коли терміново евакуювали експонати з Національного заповідника «Хортиця». Решта (так само перерахована) відбула за півтора місяці – стільки часу знадобилося для усіх узгоджень.
Тобто в музеях залишилися експонати, які мають величезне історичне значення, але мало цікавлять загарбників у плані можливого збагачення (якщо не враховувати їхню патологічну жагу до руйнації). Та й вони надійно приховані.
“Ми шукаємо нові форми роботи, – каже заступниця директора краєзнавчого музею Вікторія Водоп’ян. – Протягом серпня проводили зустрічі для дітей «Музейні канікули», знайомили їх з музейними професіми. А днями у співпраці з відділом туризму та курортів ЗОВА започаткували проєкт “Пішохідні екскурсії старим містом” для тимчасово переселених осіб”.
Філармонія готує нові програми та мріє про гастролі
Відновили професійну діяльність і стаціонарні концертно-театральні заклади культури і зараз готуються до наступного сезону.
Запорізька обласна філармонія створює концертні прем’єри для показу як на сценах закладу, так і на інших локаціях. Тут уже адаптовано 12 кращих програм з діючого репертуару для показу на інших майданчиках.
У вересні стартує 83-й концертний сезон і відбудеться відкриття сезону академічного симфонічного оркестру Запорізької філармонії. До Міжнародного Дня музики глядачів запрошують на прем‘єру «Гей, соколи» у виконанні академічного ансамблю пісні і танцю «Запорожці».
Традиційно щонеділі буде працювати проєкт «Філармонія – дітям». Плануються і декілька прем’єр для досвідчених шанувальників класичної музики в рамках проєкту «Мистецькі зустрічі».
“Планів багато, мріємо навіть про гастрольні поїздки з презентацією українського мистецтва та культури козацької столиці країни.
Але головне зараз для всіх нас – Перемога над агресором! Тож філармонійна оборона – в дії!” – запевнила генеральна директорка Запорізької обласної філармонії, заслужена працівниця культури України Ірина Конарєва
«Новий театр» 10-річчя таки відсвяткує
Директор приватного «Нового театру» Владислав Лєбєдєв сподівається, що таки вдасться відсвяткувати 10-річчя прем’єрою «Барабанів вночі». Але трошки пізніше.
“Зараз майже весь жіночий склад театру і цієї вистави виїхав за кордон, хто куди: Італія, Німеччина, Польща, – розповідає пан Владислав. – Коли дівчата повернуться, ми заново зберемо прем’єрну виставу, та, мабуть зробимо її українською.
Квитки були розпродані (театр має свою не дуже велику, але сталу і вдячну авдиторію – авт.) , і ми повернемо глядачам те, що обіцяли. Крім того, деякі вистави репертуару переробимо з російської на українську мову”.
У Театрі молоді запанує україномовний режим
Не просто перехід на державну мову, а введення українського мовного режиму у гримерках, коридорах і за лаштунками – про такі плани розповів «МИГу» головний режисер Запорізького академічного обласного театру юного глядача (Театр молоді), заслужений діяч мистецтв України Геннадій Фортус:
“У такому середовищі актори починають міркувати, і висловлюватися українською. Там, за стінами театру, – немає проблем, спілкуйтеся хоч грузинською, хоч єврейською. Але зайшов у театр – перейшов на українську. Не думаю, що це буде важко, але буде дуже корисно для акторів.
Ми переходили на українську поступово, робили постановки української класики, зверталися до сучасної французької драматургії у перекладі Івана Рябчія. Та 24 лютого стало рубіконом. Після війни не буде жодної вистави російською”.
Провідник трупи поки що не має чітко окреслених планів. Бо вважає: в умовах війни суспільство дуже швидко змінюється, і довоєнні пропозиції театру втрачають актуальність. “Має бути сформульована основна філософська думка театру після війни: чим ми перехворіли і з чим виходимо до глядача? А глядачу, мабуть, потрібне буде усвідомлення, як знайти себе після таких випробувань… У світовій класиці є багато п’єс, де висвітлюються подібні питання, – драми, трагікомедії, комедії. Зрештою оберемо і гттуватимемося вийти до глядача”.
На запоріжців чекає феєричний обряд
Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Магара готовий порадувати глядачів прем’єрною виставою «Тіні забутих предків» за Михайлом Коцюбинським.
Цікавинка ще в тому, що режисер-постановник Роман Козак прийшов до театру буквально напередодні 24 лютого.
Молодий амбітний творець – родом зі Львова, вихованець Київського Національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. За перші місяці спільного волонтерства з нашими акторами й працівниками усіх цехів пан Роман успішно здолав шлях від «чужинця» до «свого».
Віднайдена спільна мова дозволила усього за два місяці створити вражаючу виставу-обряд.
Укриття може стати сценічним майданчиком
Театри й філармонія протягом літа облаштували свої укриття. Глядачам і слухачам уже доводилося ними користуватися, коли під час концертів на честь державних свят лунали повітряні тривоги. Задоволення так собі.
Тому обласна влада міркує над тим, аби обладнати окреме надійно захищене приміщення, де творчі колективи могли б демонструвати своє мистецтво по черзі. Про це «МИГу» розповів директор департаменту культури та інформаційної діяльності Запорізької ОВА Владислав Мороко. Перші кроки до створення культурно-мистецького хабу “Бункер” уже робляться.
У зоні бойових дій: порахувати зруйноване поки неможливо
Пан Владислав розповів і про ситуацію на окупованих територіях і у зоні бойових дій.
Там загалом знаходяться 709 закладів культури:
- клубних закладів – 317
- бібліотек – 329
- музеїв – 19
- мистецьких шкіл – 44.
Багато з них зазнали руйнувань та пошкоджень. Ситуація постійно змінюється, і не на краще. Якщо два тижні тому таких закладів було 66, то днями багатогодинні обстріли Оріхівщини, Гуляйпілля, Пологівщини принесли нові численні втрати. І не тільки майна. Від влучання ворожого снаряду у багатоквартирний будинок загинула завідуюча культурно-масовим сектором КЗ “Центр культури та дозвілля” Кам’янської селищної ради Пологівського райну Анастасія Боровик з двома маленькими синочками. Світла їм пам’ять…
Відомо також про пошкодження 14 пам’яток культурної спадщини. Серед них дев’ять об’єктів Василівського історико-архітектурного музею-заповідника «Садиба Попова» та п’ять релігійних споруд у різних куточках області.
“Пошкоджених пам’яток культурної спадщини, на жаль, набагато більше, – каже Владислав Мороко. – Не забуваймо, що до них відносяться і понад вісім тисяч курганів, а зараз ніхто не може сказати, скільки з них вціліє. Та й інші об’єкти та заклади під постійною загрозою. Зокрема, поруч із заповідником «Кам’яна Могила» окупанти влаштували стрілецький полігон”.
Окупанти знищують усе українське
Ситуація по закладах культури, які знаходяться у глибокій окупації, досить різна, але спостерігаються дві головні тенденції.
Перша: окупаційна влада намагається схиляти до співпраці працівників культури і забезпечити роботу установ, аби створити «картинку» їхнього «процвітання». За інформацією обласного департаменту культури та інформаційної політики, це не дуже вдається. На співпрацю пішла незначна кількість фахівців, а призначені рашистами «керівники» не мають ні досвіду, ні авторитету.
Друга тенденція – знищення усього, що нагадує про Україну.
“Це їм як кістка у горлі. Не знайшовши зрадників, окупанти трощать музейні та бібліотечні експозиції, присвячені боротьбі України за незалежність, вилучають і знищують українські книжки, викрадають оргтехніку, світлове та звукове обладнання, – продовжує Владислав Мороко. – З того, що достеменно відомо, – українська література вилучена з Енергодарської та Мелітопольської бібліотек, матеріально-технічна база пошкоджена у Кирилівському будинку культури. Точно з’ясувати обсяги втрат і пошкоджень ми наразі не маємо можливості”.
Культурна експансія потребуватиме коштів
Проте уже зараз обласний центр готується повертати культуру на території, щойно вони будуть звільнені. Формується набір пересувних виставок (перша з них – плакати старшої викладачки кафедри дизайну у Хортицькій національній академії Лариси Клімової – була презентована у Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці). Збирається література до «Бібліотеки для нескорених», аби відновити знищені місцеві фонди. Запоріжці беруть у цьому активну участь і сподіваються, що після деокупації в регіоні з’являться справжні культурні форпости вільної України.
А управлінці вважають, що наразі головне завдання – зберегти фахівців. Оплачувати простій, в жодному разі не звільняти, а усіляко допомагати у скрутну годину. Бо з ким, в іншому випадку, доведеться відроджувати українську культуру на звільнених землях?
Культурна експансія так само важлива, як і посилення обороноздатності держави та підготовка сильного війська. І потребує чималого фінансування. Та, згадуючи видатного британського політика: якщо не давати грошей на культуру, заради чого ми воюємо?..
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки та з джерел вільного доступу
