У Запорізькому обласному художньому музеї відкрилася персональна виставка знаного художника, галериста, педагога Антона Шеретова, присвячена його 55-річчю. На ній представлено 78 робіт, які демонструють великий та різноплановий доробок майстра у різних жанрах і техніках. Найулюбленіші серед яких – пейзаж і натюрморт, пастель та олійні фарби.
Це перша велика виставка митця у стінах художнього музею. Звичайно, запоріжцям його творчість була добре відома і раніше: Антон Костянтинович є засновником галереї Art L’, яка до пандемії більше 10 років радувала глядачів майже щомісячними виставками. В Art L’ Антон Шеретов час від часу демонстрував і свої роботи. Зовсім не зловживаючи становищем господаря. Майстер дуже вимогливий до себе. До того ж, найперше намагався представляти публіці роботи своїх учнів (У пана Антона є студія малюнку та живопису), які вийшли на професійний рівень.
На жаль, після COVID-19 почалося широкомасштабне вторгнення, і галерея Art L’ призупинила виставкову діяльність. Але і зараз там відбуваються уроки малювання для дітей, яке проводить помічниця Антона Костянтиновича, арт-менеджерка і художниця Тетяна Шувалова. Працює і студія пана Антона, якій не бракує відвідувачів. До речі, найкращі роботи своїх учнів Антон Шеретов представив і на теперішній виставці у художньому музеї.
Ретроспекція і сучасність у бастіоні культурної оборони
Треба зауважити, що Запорізький обласний художній музей є одним із бастіонів мистецької оборони Запоріжжя. Після зрозумілої павзи з початку 2023 року експозиції змінюються майже щомісяця.
«Для нас це завжди свято, яке ми робимо для вас, наші любі глядачі, – сказала музеологиня, кураторка виставки Ольга Дворна, – Сама інколи дивуюся, як це вдається. Але виявилося, що у місті залишилося багато художників, які активно та плідно працюють, і ми їм за це вдячні».
А керівниця музею Інга Янкович впевнена, що масштабні експозиції цікаві не тільки глядачам: “Вони корисні і самим митцям, які отримують можливість поглянути на свої твори трошки збоку. Бо кожна експозиція – це також витвір мистецтва, де для кожної роботи віднайдене найкраще місце”.
Митці, своєю чергою, вдячні музеологам за можливість виставити свої твори. Антон Шеретов каже, що за крайні чотири роки у нього накопичилося стільки нових робіт, які у власній невеликій галереї за найкращих обставин він би не зміг продемонструвати. А тут площі дозволили показати не тільки свіжі роботи, а й зробити ретроспекцію усієї творчості. Зокрема, тут є картини 90-х років, коли пан Антон тільки починав свій творчий шлях у Дніпропетровському художньому училищі. Є твори 2000-х, коли він робив перші кроки у натюрмортах.
Дуже цікава та емоційна підбірка кримських етюдів, зроблених до 2014 року. Корені Антона Шеретова – у Криму, де у селі Кішлав неподалік Феодосії народився його батько. «Це моя мала батьківщина, я дуже часто бував у Криму до печальних подій…»
На картинах – набережна Феодосії, тамтешня платанова алея, пам’ятник-фонтан , присвячений дружині Айвазовського, замок Стамболі у дивовижному для півдня сніговому вбранні, дорога на Коктебель, краєвиди довкола нього. Ця серія творів належить колекціонеру Володимиру Вєдясову, який дуже любив творчість пана Антона і нетерпляче чекав на виставку. На жаль, Володимир Миколайович пішов у засвіти кілька тижнів тому. Його дружина Ірина Василівна погодилася надати кілька робіт з колекції чоловіка для виставки.
Переважну більшість експозиції складають роботи Антона Шеретова крайніх років.
«Найулюбленіший жанр художника – пейзаж, – сказала кураторка виставки Ольга Дворна. – Антон Костянтинович живе природою, надихається нею. Чудові пастельні та олійні краєвиди околиць Запоріжжя та інших чарівних куточків України – музейного характеру. А на другому поверсі радують натюрморти. Квіти, що всотали тепло нашого південного сонечка, плоди, які люди вирощують на нашій землі, – воно все наше, яскраве, позитивне, як арт-терапія».
До повномасштабного вторгнення Антон Костянтинович час від часу виїжджав на пленери до багатьох куточків України і Запорізького краю. Зокрема, за два тижні до початку великої війни він побував у селі Оленівка Оріхівського району, де багато джерел і каскад водоспадиків. Там він зробив кілька дуже вдалих робіт, одна з яких представлена на виставці.
Через обмеження крайніх років художник присвятив себе зображенню натури, що «на відстані простягнутої руки». Але звуження пленерних локацій його не хвилює.
«Вирва, Великий Луг, балка Партизанська, інші ближні місцини – наш край такий живописний, він дає таке натхнення, якого вистачить на багато років», – вважає художник.
Яку відповідальність накладає ковток свіжого повітря?
Незважаючи на важкі обставини сьогодення, Антон Шеретов перебуває у постійному пошуку нових засобів виразності. Глядачі, які бачили у галереї Art L” його соковиті яскраві олійні картини, тепер були приголомшені ніжною прозорістю і вишуканою витонченістю ностальгійних пейзажів, виконаних у техніці пастелі. Крайні три роки художник працював винятково у ній. Чому?
«Почалося спонтанно: учні принесли до студії ці фарби голандського та німецького виробництва. І коли я їх «спробував», відчув великий потенціал. Придбав набір, і в перший же день, коли вийшов на пленер з гарною пастеллю, зробив дуже хорошу роботу.
Це було те, про що я мріяв. Тож я перемкнувся і з головою пірнув у цей матеріал. Я від нього у захваті. Відчуття, що до цього мене тримали у чорному тілі, а тепер я вирвався з цієї «в’язниці».
Буквально кілька тижнів тому художник повернувся до олійного живопису – але теж із новими, більш якісними матеріалами. «Від якості фарб дуже багато залежить, відкриваються нові можливості. Водночас вони накладають відповідальність: ви маєте змінити усталені прийоми, технічні підходи, інакше ваша творча «машина» розвалиться. Це виклик і водночас – як ковток свіжого повітря».
Художник мріє тепер працювати «косичкою»: то пастеллю, то олією, то аквареллю. А в графіці хоче спробувати старовинну техніку «срібна голка», у якій працювали майстри епохи Відродження, до відкриття графіта.
«Ми зараз малюємо графітними олівцями, і не задумуємося, що цьому винаходу лише 300 років. До цього працювали сріблом на спеціальному покритті – левкасі. На якому майже неможливо щось «підтерти» чи виправити. Ще одна складність в тому, що олівцем ви можете одразу досягти насиченості, а у «срібній голці» насиченості не буває. Зате там є глибина. А ще срібло з часом темніє. Особливість така: зробив малюнок – він блідий. Проходить тиждень – він стає яскравішим, через місяць – іще яскравішим. Хотілося б подивитися, якої виразності може досягти робота через 100 років», – напівжартома говорить Антон Шеретов. До речі, він дізнався, що в Америці регулярно проходить конкурс митців, які працюють у техніці «срібна голка», і сподівається колись взяти у ньому участь.
Деякі художники кажуть, що з віком цікавість до творчості затухає, а фарби набридають. «У мене усе навпаки, відчуття протилежні: молю вищі сили, аби день подарували, щоб я міг працювати! Ви мені тільки часу дайте!» – каже пан Антон.
Особливі слова подяки Антон Шеретов висловлює музеологам, ЗМІ і глядачам. «На своєму шляху я весь час відчуваю підтримку запоріжців. Без неї би не було нічого: ні галереї Art L’, ні цієї виставки. У Запоріжжі є аура, яка підтримує художників. Це дуже важливо. Ми не просто місто «у робочій спецовці», як казав один посадовець, а і культурний центр. Принаймні, прагнемо ним бути».
Завітайте на виставку Антона Шеретова та його учнів! До речі, представлені «учнівські» роботи – твори митців, що вже відбулися, – без жодних обмовок і накручень. І хто знає: чи не мистецтво, яким вони оволоділи під керівництвом пана Антона, допомагає їм у досягати вершин у бізнесі та новітніх технологіях?..
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
