До своєї чергової живописної роботи талановитий 11-річний запорізький художник із переселенців Максим Бровченко, найбільш відомий під позивним Космо Макс, додав такий опис: «Жив на світі червоно чорний кінь. Він нікого не чипав та був вільним. Але одного разу до його дому, де небо було синім, а поля жовтими від стиглого хліба прийшло стадо трикольорових коней і стало ті поля топтать із заздрісті та вбивать. Розсердився червоно чорний кінь і вирішив прогнати трикольорових зі своїх полів. Але так захопився, що не лише свої поля звільнив, а ще й половину трикольорових. А самі трикольорові згодом з голоду здохли».
Пророчу картину Космо Макс виставив на своїй сторінці в соцмережах сьогодні рано-вранці, а вночі, коли за вікном вила сирена повітряної тривоги, я читав свого улюбленого українського письменника, нащадка запорізьких козаків Адріана Кащенка – він, до речі, як і його брат Микола, родом був із наших місць: народився 1858 року на хуторі, що знаходився неподалік Олександрівська, як тоді називалося Запоріжжя славне. Процитую, що читав. Це уривок із головної книги Адріана Феофановича, яка називається так: «Оповідання про славне військо запорозьке низове». Ось про що там мова: козаки-запорожці, почувши, що Москва йде на них війною, перед боєм пішли на могилу отамана Івана Сірка за порадою:
«Батьку наш незабутній. Почуй нас, нікчемних дітей твоїх! Дай нам раду, що маємо робити! Ті самісінькі московці, яким стільки ми служили, чиї землі три століття від бусурманів боронили й чиїх дітей із тяжкої неволі турецької і татарської визволяли, тепер ідуть сюди з великим військом, щоб зруйнувати матір – Січ нашу! Чи ж нам воювати з ними, хоча в них наша віра, чи віддати ворогові свої скарби, чи подарувати йому рідні, политі козацькою кров’ю, землі? Почуй же нас, батьку!.. Порадь!»
І отаман відповідає з небуття братам-козакам:
«Я чую, діти! Коли я ще з вами був, то передчував час сконання Січі! Знайте ж: не відкупитися вам ані скарбами, ані землями! Не скарби й не землі потрібні цареві Петру, що послав на вас велике військо! Земель у нього – безмежний обшир… Не треба йому і скарбів. Воля ваша йому очі коле… і по неї послав він те велике військо!»
Сто з лишком років тому книгу було написано – в 1919 році видано, а ніби – учора. Так актуально викладене в ній. Тільки ім’я царя змінилося. Тільки ім’я… Наведу, вирішив я, цю цитату вранці у себе на сторінці Фб. Ось тільки ілюстрацію придумаю. А вигадувати нічого не знадобилося: Космо Макс напрочуд точно проілюстрував столітньої давності розповідь нащадка запорізьких козаків.
Володимир ШАК