Останнім часом у Запоріжжі побільшало культурних проєктів – і це не може не радувати. Артфорум на Хортиці, Мистецький простір у готелі «Інтурист», культурні ініціативи, виставки, – як кількість переростає у якість, так і велике число подій кінець кінцем надасть якісний ривок у формуванні культурного фону міста, зростання його позитивного іміджу та покращенню репутації.
Навколо реалізації проєктів формується певне запорізьке комьюніті, яке хоче і здатне інкорпорувати регіональні ініціативи в українській культурний простір . Серед них багато представників місцевого бізнесу, які не тільки підтримують культурні події фінансово, – меценати залюбки долучаються до культурних проектів на рівні організації та особистої участі.
Юрій Щуклін, експерт логістичного комітету Європейської бізнес-асоціації, засновник компанії «Зертек» меценат, партнер Мистецького простору, проектів на підтримку української культури:
“Я вважаю дійсно важливим те, що у нас є люди, яким не все одно стосовно культури і її розвитку. Що маємо робити ми – це підтримувати таких людей. Тим паче, коли ми самі не так вже й добре знаємося на матеріалі. От приїжджав до нашого міста Матвій Вайсберг з легендарною виставкою, присвяченою Майдану, але я побачив, скільки людей прийшло, і мені здається – це замало для міста-мільонника. Хоча сам проект і експозиція Стіна стали головними темами культурних новин у Запоріжжі.
Дуже тішуся з того, що маю відношення до організації події у Запоріжжі, всім нам варто нагадувати якою ціною ми виборюємо свободу та незалежність країни, ніколи не забувати про гідність. Підтримка проектів української культури має стати системною та спільною справою, тоді це принесе бажані результати”.
Ігор Савченко, бізнесмен, діяч, меценат проектів на підтримку української культури:
“Культура – це така субстанція, яка доповнює особистість та світосприйняття. А цілісні особистості формують націю і її ідентичність в всесвіті… Тому я вважаю, що ми повинні підтримувати культуру в усіх її проявах! А Запоріжжя як колиска козацтва та взірець спадщини наших батьків взагалі має стати культурною столицею України!”
Валерій Моісеєнко, бізнесмен, партнер проєктів Мистецького простору у Запоріжжі, меценат:
“Я українець і у мене дуже проукраїнська позиція. Що стосується нашого міста, то у нас місце сили – Хортиця. І це добре, що вона є, але ж не Хортицею єдиною, як то кажуть. Сила в людях і, я вважаю, що нам зараз час зосередитись на мові й культурі, бо без цих складових не буде взагалі нічого. Мова – наш основний код. Тому, на мою думку, необхідно підтримувати саме тих людей, які несуть важливі думки рідною мовою.
Що стосується бізнесу, то через ковід він зараз не в найкращому стані. І навіть без коронавірусу, не можу сказати, що реформи працюють. Тому, все, що я можу побажати, – це розвивати місцевий продукт”.
Павло Деркач – партнер проектів Мистецького простору, меценат проектів української культури, та інціатив по збереженню культурної спадщини України:
“Суть питання полягає не в тому, що з цього ми можемо монетизувати вже завтра, а що ми зможемо монетизувати років через п’ять-десять. І мета цих інвестицій не в прямому поверненні коштів або прибутку, а в культурному розвитку громадянського суспільства, з розвитком якого ми паралельно отримаємо розвиток його ставлення до всіх життєвих процесів, які відбуваються у суспільстві: повага до оточення, відношення до реалізації конституційних прав – право голосу і особиста відповідальність за цей голос, та розуміння, на що він впливає, відношення, захист, повага та розуміння історичної складової своєї нації та інше. Підтримую пропозицію Ірми Вітовської щодо важливості “паспорта громадянина” .
Якщо ми говоримо про Запоріжжя. То кожна людина, що робить навіть невеликий вклад у розвиток культурних цінностей , ніби закладає цеглинку в фундамент міста і області, яка при масовому “ремонті” стане надзвичайно привабливим місцем для життя і бізнесу. Це автоматично переведе місто в розряд цікавих для жителів інших територій – і вже це , призведе до прямої монетизації, а саме: збільшення вартості нашої нерухомості та землі, більшої кількості місць для розвитку, догляду людей будь-якого віку та ін. І, головне, – захист своєї території від будь-яких загарбників.
А поки у нас немає культури, то цінувати, оберігати і будувати ці території ніхто не буде. На жаль, до цього часу більшість людей живе по принципу – моя хата з краю. А треба пам’ятати, що цей принцип нав’язаний радянською владою, аби нація буда слабкою і не спроможною до опору. Тільки культура і різного роду заходи зможуть в думках нового покоління змінити це. І вже тоді хата буде не з краю”.
Джерело https://www.06137.com.ua
Фото з відкритих джерел