19 вересня 2024 року – відповідно до рішення Верховної Ради України, у Запорізькій області з’явилося чергове іменне село: колишня Московка тепер називається Адріанівкою.
Хто такий Адріан?
Охоче поясню. Він – молодший брат біолога та селекціонера, першого академіка Всеукраїнської академії наук Миколи Кащенка. Сам же Адріан був письменником та видавцем, автором першої української книги Наддніпрянщини.
Сто років тому зачитувалися його численними розповідями про часи козацтва. А Михайло Грушевський особливо наголошував, що книгу Адріана Кащенка про Великий луг запорізький «має прочитати кожен, хто цікавиться Запоріжжям». Не втримаюся, щоб не процитувати шматочок з «Великого Лугу Запорозького» – отримайте задоволення для душі, як я отримую його, звертаючись до книг Адріана Кащенка:
«А який ранок у плавні! Чи може ж бути щось чарівніше? Небо на сході починає біліти – світлішають разом із ним і води протоків та озер, що вночі були темні, як домовина. Далі схід починає червоніти, одбиваючи в собі промінь невидимого ще сонця і посилаючи той відблик на вкриті ранковим туманом води та зарошені дерева й очерети. От бліді протоки й озера зарожевіли ніжними кольорами ранкової зорі, й, нарешті, крізь віти сумних, похилих верб та струнких осокорів проглядає сонячне сяйво, граючи золотом спершу на деревах, а далі й на травах, переливаючись самоцвітами в кожній краплі роси, цілує м’які китиці очерету й визолочує гаптованим килимом озера й протоки Великого Лугу».
Далі мій матеріал можна не читати – краще, ніж тут сказано, я сказати не зможу: слів таких проникливих не маю. Незважаючи на те, що я – філолог за освітою, а Адріан Кащенко після закінчення юнкерського училища в Катеринославі (нинішньому Дніпрі) якийсь час служив офіцером, а потім, вийшовши у відставку, багато років працював контролером на залізниці. Втім, я не маю наміру змагатися з ним у слові. Моє завдання набагато скромніше: донести до читачів думку, що письменник Адріан Кащенко, який перебував у забутті аж до 1990-х років (котрий походив, до речі, з роду козаків-запорожців), заслуговує і на повагу, і на пам’ять: на початку 30-х він був оголошено «українським буржуазним націоналістом», його книги потрапили під заборону та були вилучені.
Найперша ж і дуже скромна книга Адріана Феофановича, написана в жанрі анекдоту, має незвично довгу і дещо хитромудру назву: «Жар-птиця, або З паном не братайся, в прийми не бери і жінці правди не кажи». Окремим виданням вона вийшла у Катеринославі у 1883 році. Люди, які знаються на видавничій справі, запевняють, що, якби після цієї скромної книги Адріан Кащенко взагалі нічого не написав, його ім’я все одно залишилося б в історії: адже саме його «Жар-птиця» стала першою українською книгою в Наддніпрянщині.
Між іншим, його думки про Запоріжжя не втратили актуальності. Та що там не втратили – вони як про сьогоднішній день. Заглянемо, наприклад, до головної книги Адріана Феофановича – «Оповідання про славне військо запорозьке низове». Вона величезна, але я з неї процитую лише крихітну частину. Ось про що там мова: козаки-запорожці, почувши, що Москва йде на них війною, перед боєм пішли на могилу отамана Івана Сірка за порадою:
«Батьку наш незабутній. Дай нам раду, що маємо робити! Ті самісінькі московці, яким стільки ми служили, чиї землі три століття від бусурманів боронили й чиїх дітей із тяжкої неволі турецької і татарської визволяли, тепер ідуть сюди з великим військом, щоб зруйнувати матір – Січ нашу! Чи ж нам воювати з ними, хоча в них наша віра, чи віддати ворогові свої скарби, чи подарувати йому рідні, политі козацькою кров’ю, землі?»
І отаман відповідає з небуття братам-козакам:
«Я чую, діти! Коли я ще з вами був, то передчував час сконання Січі! Знайте ж: не відкупитися вам ані скарбами, ані землями! Не скарби й не землі потрібні цареві Петру, що послав на вас велике військо! Земель у нього – безмежний обшир… Не треба йому і скарбів. Воля ваша йому очі коле… і по неї послав він те велике військо!»
Сто років тому книжку було написано. А ніби – учора. Так актуально викладене в ній. Тільки ім’я царя змінилося.
Тільки ім’я…
Володимир ШАК
*
Портрет Адріана Кащенка виконаний художником-запорожцем Анатолієм Завгороднім, який нещодавно покинув цей світ.
