Згідно з опитуванням, яке провів Київський міжнародний інститут соціології, більше 82 відсотків українців вважають, що майбутнє України як процвітаючої вільної країни залежить від того, чи вона стане членом Європейського Союзу. На цьому шляху, навіть в умовах воєнного стану, дуже важливою є подальша адаптація національного законодавства до правових стандартів ЕС. Цей процес став ще важливішим після того, як наприкінці другого року повномасштабної російсько-української війни Європейська Рада дала згоду розпочати перемовини про вступ України до ЄС.
Новий закон Про упаковку та відходи упаковки – ще одна цеглинка на цьому шляху.
Відповідний законопроєкт був схвалений Урядом та зареєстрований у Верховній Раді в кінці минулого року.
Фахівці Держекоінспекції Південного округу пояснили «МИГу», які зміни нас очікують після того, як закон набуде чинності.
Нове слово в управлінні відходами
Найголовніше полягає в тому, що цей документ запроваджує норми щодо мінімальних цільових показників з ресайклінгу (багаторазове використання ресурсів за рахунок повної переробки відходів від стану сировини до стану готового продукту) відходів упаковки.
Закон є складовою загальної реформи управління відходами в Україні. Його реалізація дозволить покрити всю країну системою роздільного збирання упаковки та відновлення цих відходів, а отже перейти до економіки замкненого циклу. Відтак мільйони тонн ресурсоцінних матеріалів, таких як папір, картон, пластик, скло, метали, деревина, не захоронюватимуться на полігонах, а отримуватимуть «друге життя». Вони ставатимуть сировиною для вироблення нових продуктів.
Як зазначив міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець, розширена відповідальність виробника вже понад 30 років доводить свою ефективність у країнах Європейського Союзу. Україна на сьогодні є єдиною країною в Європі, де такий підхід не впроваджений. При цьому, відходи упаковки складають від третини до майже половини побутових відходів, які продукують українці. І ці відходи опиняються на звалищах. Рухаючись до ЄС, впроваджуючи принципи Європейського зеленого курсу та стаючи на шлях побудови економіки замкненого циклу, маємо виправляти ситуацію. За різними експертними оцінками, підкреслив міністр, систему розширеної відповідальності виробника цілком можливо повністю «поставити на рейки» за 5-7 років.
Новий закон визначає правові, економічні та організаційні засади у сфері управління упаковкою та відходами упаковки для зменшення їхнього негативного впливу на здоровʼя людей та довкілля, а також регламентує поняття розширеної відповідальності виробника.
Суть розширеної відповідальності виробника в тому, що саме той, хто виробив упаковку та продукцію в ній, має забезпечити її приймання, роздільне збирання, сортування, підготовку до повторного використання та відновлення. Тобто цей обов’язок переходить від держави до виробника продукції. А отже, за такі відходи українці більше не платитимуть.
Щоб виробникам було легше справитися з цим завданням, передбачено створення організацій розширеної відповідальності виробника (ОРВВ). У Законопроєкті визначено, як вони мають працювати та яких правил дотримуватися.
Впровадження розширеної відповідальності стимулюватиме виробників створювати необхідну інфраструктуру для збирання, сортування та обробки відповідних відходів, а також змінювати підходи до виробництва упаковки – щоб її можна було відновити та використати повторно.
У документі окреслено нові вимоги до упаковки для зменшення рівня небезпечних речовин в ній, а також для можливості її подальшого рециклінгу. Передбачено обов’язкове маркування упаковки, встановлені мінімальні цільові показники рециклінгу, які щороку мають виконувати виробники тощо.
Щодо упаковки, яку збиратимуть та перероблятимуть ОРВВ: це не лише звичні для всіх паперові чи пластикові пакети, харчова плівка чи алюмінієва фольга. Законопроєкт передбачає розширену відповідальність виробника також, наприклад, для коробок під солодощі та коробок для сірників, «тимчасових» горщиків для квітів, в яких їх продають та перевозять, і навіть, для вішалок, що продаються разом з одягом. Частиною упаковки вважатиметься і щіточка для туші, що є частиною кришки контейнера тощо.
Сортування відходів у Запоріжжі
Нагадаю, що в Запоріжжі було кілька спроб масово впровадити роздільний збір побутових відходів. Свого часу в окремих житлових кварталах навіть встановили спеціальні металеві контейнери для роздільного збору паперу, скла, пластику та “всього іншого”. Але якось не пішло. Ці контейнери протрималися дуже недовго, і незабаром роздільне збирання сміття на рівні міського виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів (“Вельтум-Запоріжжя”) припинилося.
Слід також сказати, що 2009 року в Запоріжжі, на полігоні ТПВ-1 у Шевченківському районі було побудовано сміттєсортувальну лінію. Потужності підприємства давали змогу переробляти близько 110 тисяч тон сміття на рік. Згідно з технологією, на сортувальній лінії від побутових відходів і органічного сміття мала відділятися вторинна сировина: скло, метал, папір, пластик, поліетилен, картонна упаковка Тетра Пак. Однак на проєктну потужність сортувальна лінія так і не вийшла. Ба більше, з кожним роком обсяги сортування тільки падали. Часто підприємство зовсім простоювало, а якщо і працювало, то максимум на 15 відсотків потужності.
Одна з головних причин – відсутність організованого роздільного збору сміття на первинному етапі.
Натомість кількість стихійних сміттєзвалищ зростала, і нерідко відходи запоріжці викидали просто в Дніпро.
Протягом багатьох років екоактивісти перед початком пляжного сезону проводили “водні” суботники. І щоразу водолази діставали з Дніпра тони сміття – переважно пластикові пляшки, скло і металеві бляшанки.
Зокрема минулого року після підриву росіянами Каховської ГЕС запорізькі екоактивісти прибрали обмілілу берегову лінію Дніпра на острові Хортиця – завдовжки близько одного кілометра і завширшки 30 метрів. І з цієї відносно невеликої ділянки вивезли вісім кубометрів сміття – шини, пластикові і скляні пляшки, поліетиленові пакети тощо.
На сьогодні роздільний збір і сортування сміття в нашому місті повністю віддані на відкуп приватній ініціативі. Але той же проєкт “Кольорові відра”, як і можливість встановлення контейнерів в одному з великих супермаркетів з обміном зданого на бали в програмі лояльності прижилися лише частково і дуже обмежено. Причин тому багато, але найголовніша – фінансова.
Так, проєкт “Кольорові відра” передбачав маркування ємностей (найпоширенішою формою були звичайні картонні баки) відповідно до міжнародних правил (контейнер для паперу позначався блакитним кольором, для пластику – жовтим, для скла – зеленим, а фіолетовим — для решти відходів: консервної банки, тетрапаку, деревини, тканини). Учасники стартапу безкоштовно розміщували контейнери у запорізьких освітніх закладах та співпрацювали з окремими бізнес-компаніями. Станом на 2018 рік їхні відра були встановлені вже у 60 навчальних закладах та 60 офісів і підприємств. Але для приватних домоволодінь умови були дещо іншими – і саме вони зробили проєкт нежиттєздатним для широких мас.
Тому налагодити повноцінний роздільний збір сміття не вдалося. А після початку повномасштабної війни, коли навчання стало переважно дистанційним, і приватний бізнес в багатьох випадках скоротився, клієнтів залишилося зовсім небагато.
Є в Запоріжжі також приватна компанія по вивозу сміття «Гранік». Вона встановлює контейнери як для побутових відходів, так і для вторинної сировини. Але за останні два роки кількість клієнтів компанії теж суттєво зменшилася. Тож, маємо надію, що новий закон «Про упаковку та відходи упаковки» допоможе знайти необхідні інвестиції та більш конструктивно налагодити систему роздільного збирання відходів у нашому місті.
Фото авторки та з відкритих джерел
