Наприкінці 2025 року весь світ облетіла звістка, що знаменитий діамант «Флорентієць» знайшовся. Наразі отримано підтвердження в його справдності.
Італійською – Diamante Fiorentino – один із найзагадковіших і найвідоміших коштовних каменів Європи. Цей унікальний діамант важить 137,27 карата (приблизно 27,454 г), і колись вважався четвертим за величиною алмазом у світі.
Камінь походив з Індії, як і більшість великих діамантів ранньомодерної доби. Це великий жовтий (світло-лимонний) діамант, вагою близько 137 каратів. Він блідо-жовтого кольору, який описують як «дуже легкі зелені відтінки» або «тонкий цитроновий» відтінок. Діамант має неправильну дев’ятигранну форму та складне подвійне огранювання «троянда» зі 126-ма гранями.
За легендами, камінь належав Карлу Сміливому, герцогу Бургундському (XV ст.), і після його загибелі діамант нібито знайшли на полі бою під Нансі (1477).
Достеменно відомо, що з XVI ст. діамант перебував у Флоренції у володінні роду Медічі. Саме звідси й назва Флорентієць.
Після згасання династії Медічі діамант перейшов до Габсбургів, зберігався у Відні та став частиною імператорських коштовностей Австрійської імперії. Тому інколи називався «Австрійський жовтий діамант»
Після Першої світової війни та розпаду Австро-Угорщини сліди діаманта загубилися.
Були версії, що його викрали або нелегально вивезли зі Швейцарії або розрізали на кілька менших каменів, щоб приховати походження й продали на чорному ринку коштовностей у 1920-х роках.
Після 1918 року сліди діаманта були втрачені. Протягом усього XX століття про долю унікального діаманта нічого не було відомо. За лічені дні до закінчення Першої світової війни та падіння Австрійської імперії камінь був вивезений імператорською сім’єю разом з іншими коштовностями до Швейцарії. Потім родина переїхала до Іспанії, до Бельгії у 1929 році. У 1940 році, після аншлюсу нацистами Австрії, сім’я вирушила до США, а звідти до Канади та оселилася у франкомовній провінції Квебек. За спогадами членів сім’ї, коштовності імператриця тримала у невеликій валізці… Саме в Квебеку валізка потрапила до сейфу одного канадського банку.
Імператриця повернулася до Європи і померла у Швейцарії 1989 року у віці 96 років.
А ось «Флорентієць» так і залишився у Квебеку. Про його місцезнаходження знали лише сама остання імператриця Австрії та два її сини, Роберт і Рудольф. Вона розпорядилася, щоб місце знаходження Флорентійця передавалося лише за чоловічою лінією. Імператриця побажала, щоб цю таємницю розкрили лише за 100 років після смерті імператора Карла I. Людиною, яка порушила мовчання, став Карл фон Габсбург-Лотаринген, нинішній глава будинку Габсбургів і онук останнього австрійського імператора Карла I. Він повідомив, що діамант знаходиться серед п’ятнадцяти інших історичних коштовностей будинку Габсбургів у сейфі канадського банку.
Відкриття банківського осередку зі скарбами було досить простим: нащадки Габсбургів зібралися в банку, щоб відкрити «пошарпану валізку», в якій імператриця привезла історичні скарби. Валіза розкрили і вийняли, загорнуті в пожовклий папір скарби, які вважалися зниклими понад 100 років.
Серед них знаходився інкрустований алмазами Орден Золотого Руна, діамантова тіара імператриці Зіти, перлово-діамантове бандо, годинник, вставлений у величезний смарагд, яким володіла страчена королева Франції Марія-Антуанетта, і діамантові «Флорентійський діамант» був упакований окремо від інших, але його можна було вставити у велику, прикрашену дорогоцінним камінням брошку, яка також була серед цих предметів.
Діамант, що знову з’явився світу, вимагав підтвердження своєї справжності. Сім’я Габсбургів звернулася до Крістофа Кёхерта з А. Е. Кехерт, знаменитої австрійської фірми, яка колись була придворним ювелірним будинком імператорської династії Габсбургів. Гемологічна експертиза остаточно підтвердила, що представлений камінь – це справжній, історичний флорентійський діамант. Той факт, що він зберігся у своєму первісному, багатовіковому огранюванні, багаторазово збільшує його цінність як об’єкта історичного вивчення.
Жжодної точної «ціни» на діамант «Флорентієць» неназвано, оскільки він просто не виставлений на продаж. Якщо б його колись виставили на аукціон, ціна була б визначена публічним торгом і, імовірно, становила б десятки мільйонів доларів або більше через виняткову рідкість і значимість цього каменю.
