Ім’я Савелія Гурського було легендою, з вуст в уста передавали байки про його силу та непереможність
Рівно 135 років тому, 16 грудня 1890 року, у селі Новоолександрівка Олександрівського повіту Катеринославської губернії (зараз – Привітне, Запорізький район) у селянській родині народився легендарний запорізький борець Сава Гурський.
– Борець №2 в історії греко-римської боротьби Запорізького краю, легенда французької боротьби та циркових арен, – так називає Гурського віце-президент Запорізької обласної федерації греко-римської боротьби, президент Запорізької міської федерації греко-римської боротьби Валерій Смирнов.
Ще у дитинстві батько віддав Саву в місто. Він працював в майстернях Олександрівська дзеркальником і шевцем, хлібопеком і кондитером, а десь років з 15-16-ти шефство над ним взяв старший брат Федір, який на той час вже став професійним борцем.
Із восьми братів та сестер Гурських троє займалися професійною боротьбою: Федір, Сава і сестра Феофанія. Тренувалися по-селянськи: брали пудову гирю, до ручки якої був причеплений спеціальний хомутик, і перекидали один одному через хату.
Ця вправа коштувала багатьом господарям проломлених дахів і битих вікон і стін, коли почалися масові спроби повторити силовий трюк Гурських місцевими пацанами.
На початку своєї спортивної кар’єри, щоб якось відрізнятися від старшого брата, Сава в чемпіонатах оголошувався Гурським-II.
Завдяки Федору, Гурського-II періодично запрошують в чемпіонати, де бере участь сам Федір, але Сава поки ще занадто молодий і недосвідчений…
У серпні 1910 року Федір записав у своєму щоденнику: “Тифліс. Погода спекотна. Сьогодні борюся в один вечір в двох місцях, в грузинському дворянському театрі і на міському ринку. Гігант Сава теж сьогодні боровся по Кавказькій боротьбі”.
Звичайно ж, Федір жартома величає Саву гігантом, але вже відчувається його гордість за перші успіхи брата.
1 квітня 1911 року Федір і Савелій Гурські організували свій перший бенефіс. У цирку був повний аншлаг, їх дуже тепло приймала публіка, і крім цього вони отримали на 70 рублів подарунків.
Однак незабаром спортивна кар’єра Сави Гурського несподівано переривається: у 1912 році його призивають на військову службу.
У Санкт-Петербурзі він служить в особистій охороні Його Імператорської Високості, Великого князя Михайла Олександровича.
Високий, ставний, красивий Гурський запросто міг би закрутити голову не одній столичній панночці, але… у липні 1914 року почалася Перша світова війна. Змінивши мундир гвардійця на сіру шинель солдата, Сава з перших днів війни на передовій, служить у кінній розвідці.
Лихий, розудалий кавалерист рветься в саме пекло. Його хоробрість не залишається непоміченою, незабаром груди колишнього борця і гвардійця прикрасили георгіївські нагороди.
Подвиги борця Сави Гурського на фронті навіть описувалися в популярному журналі “Геркулес”.
Світова, а потім і громадянська війна, перервали потік чемпіонатів французької боротьби, але в 1918 році відбулася спроба створити Всеросійський Союз борців-атлетів-професіоналів під девізом “Один за всіх, всі за одного”.
Незабаром Сава повернувся в боротьбу і почав активно гастролювати з цирковими чемпіонатами. Додому він з’являвся як червоне сонечко, щоб обійняти дружину і приголубити дочок.
У цей час Федір Гурський вже залишив килим, і Гурський-II став єдиним представником їхнього прізвища на борцівській арені.
Справа в тому, що в 1924 році чемпіонати знову відродилися і багато відомих циркових борців повернулися до улюбленої професії. Союзгосцирк або ЦУДЦ (Центральне управління державних цирків) як він тоді називався, організовує нові чемпіонати, повертає старих борців і залучає молодих обдарованих спортсменів до занять боротьбою на професійній основі.
Гурський багато гастролює, він дуже популярний, його ім’я на афішах поруч із іменами Івана Піддубного, Василя Яркова, Франка Гуда, Олександра Пустинникова, Османа Абдурахмана та інших відомих борців.
Сава Гурський відзначався незвичайною силою, він виконував силовий атракціон, який вирішувалися виконувати лічені атлети – він пропускав через поміст, що лежить у нього на грудях, автомобіль.
Цей трюк свого часу коштував знаменитому борцю і авіатору, чемпіону світу Івану Заїкіну зламаних ребер і ноги
Двічі, в 1938 і 1940 роках, Гурський разом із Іваном Піддубним виступає в Запоріжжі.
Публіка обожнює його, чемпіонати з його участю привертають величезну кількість глядачів.
8 липня 1940 року у Запоріжжі відбувся небачений за напруженням та ажіотажем поєдинок шестиразового чемпіона світу, «Чемпіона Чемпіонів» Івана Піддубного та чемпіона України, улюбленця запорізької публіки Сави Гурського.
20-хвилинний бій закінчився внічию або, як тоді оголошувалося, «без результату».
Після цього видовищного поєдинку, жителі міста металургів розходилися, задоволені результатом поєдинку та з надією на нову зустріч двох легендарних героїв килиму
Перед самою війною, коли Гурський був у чудовій формі, він вважався одним із найсильніших борців-професіоналів Союзгосцирка. Його тимчасові квартири постійно потопали в квітах, принесених численними шанувальниками.
Сава Федорович, незважаючи на свою незакінчену освіту, був дуже освіченою людиною.
Він напам’ять читав Сергія Єсеніна і Олександра Апухтіна, прекрасно знав твори Дмитра Мережковського, обожнював і добре розбирався в камерній музиці
Друга світова війна застала Гурського на гастролях в Тбілісі, потім чемпіонат переїхав до Баку, а потім в Ташкент. Саме в Ташкенті, під час тренувальної сутички з майстром спорту Володимиром Плясулей Сава отримує серйозну травму – перелом шийного відділу хребта.
Майже весь 1942 рік він пролежав на витяжці, а потім ходив із гіпсовим коміром.
Щоб якось прогодувати сім’ю, Сава Федорович звернувся до набутої в глибокій юності професії взуттєвика. Він шив босоніжки, а дружина і дочка Тамара продавали їх на базарі.
На гроші, виручені від продажу зшитих Гурським босоніжок, сім’я навіть змогла відправити дочку Тамару на навчання в Москву в 1944 році.
У 1953 році борець-атлет Сава Гурський покинув борцівський килим. Він оформив персональну пенсію, і поїхав з дружиною до дочок в Краснодар.
Останні два роки життя він не доторкався до спиртного, хоча як і раніше, багато курив.
Сава Гурський помер від ішемічної хвороби серця 20 вересня 1965 року, на 76 році життя.
Фото – архів Валерія Смирнова
