Запорізькі та івано-франковські журналісти провели онлайн-зустріч «Схід і Захід – разом!», яка стала простором єднання двох регіонів, що сьогодні разом виборюють свободу і незалежність України.
Творча співпраця медійників цих регіонів почалася більш тринадцяти років тому з низки спільних проектів піл гаслом «Схід та Захід разом!»: спільні теле- та радіомарафони, тематичні заходи тощо. А з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України обидві спілки розпочали неперевершену естафету обміну новинами.
Новий діалог між медійниками присвячений виходу в світ ювілейної, 100-ї книги відомого гуляйпільського краєзнавця, члена НСПУ та НСЖУ Івана Кушніренка. Видання має промовисту назву: «Оборонці Гуляйпільського краю» (Історії мужніх. Частина друга). Співавторкою стала Наталія Михалків — вчителька з Надвірнянщини Івано-Франківської області, мама загиблого Захисника. Книга присвячена Героям 102-ї окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського — воїнам з Прикарпаття, які сьогодні боронять Запорізький край.
«Бандерівці захищають махновців», — з посмішкою говорять мешканці Гуляйполя.
Ці слова стали символом братерства, яке не визнає відстаней. Обговорення книги зібрало журналістів, редакторів, письменників та громадських діячів із обох регіонів у спільному інформаційному просторі для того, щоб разом берегти пам’ять, розповідати правду і творити літопис Перемоги.
— Ми творимо літопис перемоги — і вона обов’язково буде, — наголосив Іван Кушніренко під час зустрічі. Автор поділився, що кожен рядок цієї книги — це пам’ять, біль, гордість і глибока вдячність. У ній — долі справжніх героїв з Прикарпаття, які обрали не зручність, а мужність, не втечу, а захист. Багато з них повернулися з-за кордону, аби стати на захист України. «Це книга не про смерть, а про життя. Про людей, які заслуговують на те, щоб про них знали, пам’ятали і шанували», — підкреслив автор.
Наталія Михалків зізналася, що робота над книгою стала для неї болючою, але необхідною місією:
— Багатьох героїв книги я знала особисто. Вони були моїми учнями… Відпрацювати матеріал допомагав мій онук Максим Власюк. Ми працювали разом — це була спільна праця, яку підказало серце. Це – наша місія. Але ж хотілося, чтоб наступна книга, над якою вже почав працювати пан Іван, була про живих бійців, які воюють за незалежність України. І не важливо, де вони народилися.
