Стартував пілотний проєкт «Соціальна адаптація ветеранів, ветеранок та їх родин на базі адаптивного простору «Блокпост». До тижневої реабілітації у культурно-історичному комплексі «Етносело» долучилися перші 30 осіб (усього їх буде 60). З ними працюватимуть мультидисциплінарні фахівці, після чого вони отримають довготривалу підтримку в Запоріжжі: юридичну, психологічну, кар’єрну, спортивну.
Як повідомляв «МИГ», Ініціатива реалізується громадською організацією «Лабораторія військово-політичних досліджень та реконструкції» за підтримки ПРООН в Україні та фінансової допомоги Уряду Данії. Впровадженню проєкту на Запоріжжі сприяють Мінсоцполітики України, ЗОДА, Мелітопольська міськрада та Михайло-Лукашівської сільська рада, БО «Запорізький Благодійний Фонд «Єврейський общинний центр Мазаль Тов» і Запорізька обласна громадська організація «Дивосвіт».
У цієї події, окрім безпосередньої підтримки ветеранів, ветеранок та їх сімей, є принаймні два надихаючих фактори. По-перше, вона відбиває сталість громадських ініціатив, які здійснюються у синергії з владою та міжнародними партнерами. А по-друге, розширюється коло державних і громадських інституцій, які готові до співпраці.
Про тяглість громадської ініціативи
Нагадаємо, що з квітня 2024 по квітень 2025 року у Запоріжжі функціонував «Реабілітаційний простір для ветеранів і ветеранок Українського війська «Блокпост». Цей був пілотний міжнародний проект, який впроваджувався громадською організацією “Лабораторія військово-політичних досліджень та реконструкції” за підтримки Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької облдержадміністрації в партнерстві з Фундацією “Відкрита Литва” за фінансування підтримки Євросоюзу.
У його межах Захисникам, Захисницям і членам їхніх родин надавалася комплексна допомога:
- психологічна підтримка
- вusiness-school (освіта та робота);
- юридичні консультації та правова допомога:
- дитячий дошкільний простір “АЛЯРМИК” (діти віком 4-9 років);
- підлітковий хаб «Мистецька зброя України» (підлітки 10-17 років);
- фізична реабілітація.
Тепер простір «Блокпост» має в назві слово «адаптивний». Про те, як один «пілот» переріс в інший, і чому «Блокпост» змінив місце розташування, розповів керівник обох проектів Владислав Мороко:
“Перший проєкт, підтриманий ЄС, завершився. Понад річний досвід соціального служіння ветеранській спільноті дав усім причетним до проекту розуміння, що допомоги потребують сотні тисяч, і напрямки мають бути розширені.
Усі послуги, які надавалися, залишилися. Додалася соціальна адаптація. Загалом у нас збільшилася кількість фахівців, тепер їх близько двадцяти. Щоб усім було зручно, ми з квітня переїхали до одного з приміщень професійних спілок, бо є членами обласного осередку Всеукраїнської профспілки захисників України, спортсменів та працівників сфер. Тепер фактично кожен фахівець має свою кімнату для роботи, завершується ремонт зали для спортивної реабілітації.
Додам, що, як і було заплановано в попередньому проекті, ми відкрили філіали в Ужгороді, Виноградовому, Львові, на черзі відкриття філіалів у Рівному, Черкасах і Смілі. Тобто ми масштабуємося на Україну, ширшим стало і коло наших бенефіціарів. Зараз серед груп людей, з якими ми працюємо, є також родини загиблих, тих, хто зникли безвісти, знаходяться в полоні.
Аби надати їм кваліфіковані послуги, ми не можемо зупинятися, тому шукаємо нові форми і нових донорів. Відповідно, подалися на конкурс у програмі ПРООН «Активізація участі громадян для покращення безпеки громад, зміцнення соціальної структури та підвищення стабільності на територіях, що постраждали внаслідок війни в Україні» за підтримки Данії. Тобто за підтримки обласної організації, влади Мелітопольської релокованої до Запоріжжя міської громади, разом з партнерами ГО «Дивосвіт» ми розробили, підготували та захистили новий напрямок роботи – “Соціальна адаптація ветеранів, ветеранок та їх родин на базі адаптивного простору «Блокпост» у м. Запоріжжя”. Послуги надаватимуться згідно з державними стандартами. Вони так само комплексні, бо учасники проекту – і ветерани, і водночас внутрішні переселенці, у кожної категорії власний набір проблем”.
Проєкт складається з двох етапів. Спочатку ми працюємо з родинами в рекреаційному закладі – культурно-історичному комплексі «Етносело», яким опікується ГО «Дивосвіт». Після того робота з сім’ями продовжується тут, на нашій території, безпосередньо в адаптаційному просторі «Блокпост». Команда буде також працювати з військовими частинами, аби командири мали інформацію, що, коли їх люди демобілізуються, то мають можливість перед тим, як поїхати додому, відвідати ретрит, аби трошки видихнути на землі.
В результаті маємо надати пропозиції органам влади, які конкретні кроки в програмі по підтримці родин військових треба впроваджувати, аби потім місцева влада громад підтримувала ці родини.
Ми працюємо з Мелітополем, а також Пологами, Запорізьким районом, Василівським районом, з територіальними громадами. Тобто ми не лише надаємо послуги, але й запрошуємо фахівців громад, щоб подивилися, як це працює”.
У громаді краще знають своїх ветеранів
Перший етап складатиметься з двох тижневих різновікових заїздів до «Етносела». У кожному беруть участь по 30 осіб: у першому – більш старше покоління ветеранів, у другому – більш молоді.
До цього етапу команда підготувалася ретельно. Попередньо місяць фахівці відпрацювали з родинами, з’ясували, які потреби у них є, щоб ці сім днів були наповненими, і люди отримали ті послуги, які їм необхідні.
Однією з умов проекту є співпраця з органами влади, і «Блокпост», орієнтуючись найперше на релоковану Мелітопольську громаду і вважаючи, що саме у громаді найкраще знають своїх ветеранів, був із нею у постійному контакті. Саме Мелітопольська громада обирала кандидатів на заїзди.
Начальник Центру підтримки ветеранів війни та членів їх родин Мелітопольської міської ради підполковник запасу Олександр Зуєв розповів, що з «Блокпостом» і Владиславом Мороко особисто знайомий давно, і коли він запропонував партнерство, громада дала згоду.
“Проєкт був погоджений з керівником нашої громади. Пройшло декілька зустрічей, ми з’ясували умови, з’їздили на місце, бо треба ж знати, куди хлопці поїдуть, – розповів Олександр Олександрович. – І після цього почали працювати згідно з умовами, відбирати ветеранів з родинами, які вже звільнені зі служби і можуть долучитися до цього гарного проєкту.
Питання реабілітації і соціальної адаптації ветеранів дуже вважливі. Для військових реабілітаційні заходи є, вони безкоштовні, це дуже добре, у нас також працює реабілітаційний центр громади тут у Запоріжжі. А ось для ветеранів з цим досить складно. Санітарно-курортне обслуговування, яке надавалося згідно з постановами КМУ до повномасштабного вторгнення, зараз не працює. А запит є. Тому цей проєкт дуже доречний”.
Які умови у рекреаційному закладі? Це сільське приміщення, яке завдяки реконструкції зусиллями ГО «Дивосвіт» і партнерів перетворилося на комфортну садибу з дворівневими номерами з усіма зручностями.
До послуг учасників і учасниць проекту – затишні альтаночки, дитячі майданчики, усі інші цікаві об’єкти «Етносела», де можна знайти розраду й пізнати щось нове. Наприклад, сходити пішки до страусів, або на пасіку. Траву покосити. Глечика в гончарні зліпити. Чи помилуватися чудовими краєвидами. Поплавати в озері, а може, й рибу там половити.
Акцент на само зціленні: допомогти собі, родині й побратимам
У соціальній адаптації ветеранів велика роль належить психологам.
Психологиня проекту Ірина Талько розповіла, що, оскільки і в цивільних людей зараз стан тривожності і стресових реакцій дуже великий, то усім нам було ьи непогано володіти інформацією, як ці стани розпізнати і як із ними впоратися. Ключові ж фігури проєкту – ветерани, які мають УБД. Це стовідсотково люди, які були в екстремальних бойових ситуаціях. Тому завдання психологів – інформування щодо постстресових реакцій, у тому числі, пояснення, що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), чим він відрізняється від психологічної травми тощо.
“Не все є ПТСР, але травма рухається з людиною по життю і нікуди не зникає. Якщо цю травму не прибрати, вона сама собою, на жаль, не розсмокчеться і нікуди не зникне. Розповідати про це потрібно не тільки ветеранам, а й родинам, – пояснює пані Ірина. – Ми робимо акцент на самозціленні, щоб вони могли зрозуміти корінь проблеми, підтримати себе, свою родину і тих побратимів, які будуть повертатися. Бо основна наша функція – не тільки допомогти у вирішенні їх проблем, але й навчити сприймати проблеми інших. Щоб вони були готові до цього й обізнані, розуміли основні аспекти цих питань і могли надавати допомогу.
Це перший основний елемент. Ну, і другий елемент – будемо працювати над техніками релаксації, самоусвідомлення, дуже багато заходів, щоб показати, як це працює”.
У розкладі – мультифахівці, сапи, квізи і телескоп
Для розміреного, комфортного і насиченого перебування в рекреаційному закладі затверджено розклад на кожен день.
- О 8-й ранку – підйом, тренери-реабілітологи проводять з учаниками і учасницями проекту вранішні руханки.
- О 9.00 – загальнонаціональна хвилина мовчання.
- Після того сніданок. Потім – робота з психологами у групах та індивідуально. Паралельно включаються інші фахівці, які проводять майстер-класи, сеанси арт-терапії, а також спортсмени і волонтери. До речі, друзі «Блокпосту» з Латвії дуже вчасно переслали п’ять сапів, і організатори проєкту додатково купили рятувальні жилети різної ваги і розмірів – для дорослих і дітей.
- Близько 13.00 – обід. Після якого можна і треба трошки відпочити, а потім повернутися до роботи з експертами. З учасниками проекту працюють сім фахівців. Серед них, крім психологів, є юрист, бізнес-коуч, тренер, реабілітолог, соціальний працівник. Зрозуміло, що вони дають консультації не усі разом, А по черзі, і кожного дня теми міняються.
- А увечері на учасників проєкту чекає відпочинок і розрада на культурних заходах: зустріч з етно-музичним гуртом «Barabanza», місцевими талантами Михайло-Лукашівської громади, квіз з історії України, концерт відомого виконавця, ім’я якого поки не розголошується))).
А ще команда проєкту привезла до «Етносела» телескоп, аби усі бажаючі могли роздивлятися зоряне нічне небо.
“У планах, можливо, ще Фестиваль меду, – каже Владислав Мороко. – Ми робили патронатну акцію «Свій до Свого», і одним з її учасників стала Бджолина Мануфактура «Ретрит на пасіці LetIt Beе». Її заснувала дружина військового, вона передала нам те, що зробила з воску. Це її хобі, якщо не більше. Тож думаємо, що було би корисно, аби учасники проекту подивилися на справжні вулики, а пасічники би їм розповіли, як свою пасіку зробити, як збирати мед, що робити з воску тощо”.
Повернутися у довоєння неможливо. Маємо пристосуватися
“Те, що ми зараз робимо в межах проекту ПРООН, потім плануємо робити на постійній основі, – продовжує керівник проекту Владислав Мороко. – Тому ідею обкатуємо практикою, пропрацьовуємо можливі варіанти. Щоб учасникам було цікаво, і щоб люди водночас не захекалися від нашої активності).
Подивимося: щось зайде, щось не зайде… Може, вони усі днями будуть на сапах, а може, їм більше до душі будуть розмови з пані Іриною на природі. На природі від психології до філософії один крок… І, вірогідно, саме можливість поспілкуватися під зоряним небом надасть нашим захисникам змогу іти до змістовного повоєнного життя. Щоб вони не вважали, начебто вони «не такі». Вони ТАКІ. Бо повернутися у довоєнний, так званий «нормальний» стан неможливо. У нас в усіх інший поріг ставлення до того, що відбувається під час війни. Вміння пристосуватися, прилаштуватися – тепер це наш стан”.
Фахівці «Блокпосту» глибоко працюють над проблематикою соціальної адаптації не тільки в межах нинішнього проекту, а і поза ними. Бо під час війни, що триває, неможливо винайти один шаблон поведінки на всіх. Комусь із ветеранів після поранення й лікування доводиться повертатися до лав оборонців. Хтось демобілізувався остаточно, але навіть у тилу він відчуває, що війна усе одно іде.
“Тому ми пишемо нові програми, враховуючи отриманий досвід. Можливо, вони стануть фундаментом державної програми. Бо у нас не тільки відпочинок, але й реабілітація та адаптація. Сподіваємося, та модель, яку ми зробили: «громадська організація – громада», буде більш якісною і доречною для людей і сприятиме зміні системи”, – каже Владислав Мороко.
«Козацький хутір» – наступний крок
Восени минулого року пан Владислав розповідав про ідею розробки разом із ГО «Дивосвіт» ідеї проекту «Козацький зимівник».
“Ми трішки уперлися у право власності, і лише зараз це питання вирішується. Але невдовзі ми вступаємо до активної фази: згаданий вище «Ретрит на пасіці», сподіваємося, стане для учасників проєкту гарним поштовхом подивитися на природу не тільки як на місце відпочинку, а й на місце ведення свого майбутнього бізнесу. А далі, після остаточного узгодження юридичних питань, будемо розбудовувати ті хати, які нарешті ми можемо взяти в роботу.
У перспективі ретритний «Козацький хутір» у поєднанні з «Етноселом» можна зробити постійно діючим місцем, куди ми зможемо привозити наших шановних захисників. Щоб вони спробували життя на землі на смак: той же мед покачали разом з пасічниками, відчули радощі садівництва, городництва. І щоб поступово це село стало центром тяжінням для ветеранської спільноти Запорізької, Дніпропетровської і навіть Харківської областей”.
Хай так і буде.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки і з відкритих джерел
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
