Казка про дерев’яну ляльку-маріонетку, яка з’явилася із дерев’яної колоди замість… ніжки для стола, ходить світом з 1881 року, коли Карло Лоренціні [взяв собі псевдо Коллоді, за місцем свого народження] й придумав цього героя.
Старший хлопчик італійського подружжя [а народилося в родині десятеро дітей] оминув долю стати священником, п’ять років провчившись у семінарії. Не пішов до науки, хоча відвідував уроки риторики та філософії у Флоренції…
Та Карло Коллоді, письменник та газетяр, ввібрав у своє єство такий досвід [у родині вижило п’ятеро з десяти, навчався коштом благодійників], за яким і створив історію, яку грають у тисячах театрах світу, від лялькового до оперного.
Кажуть, автор сам не очікував на таку долю казки, надрукованої сьомого липня 1881 року на сторінках дитячого видання Giornale per i bambini – додатку до дорослої щотижневої газети Il Fanfulla.
Коллоді визначив свій твір як «дитячий» і сказав директору газети: “Роби з ним, що хочеш, але, якщо надрукуєш, добре заплати мені, щоб я захотів продовжувати”.
Йому заплатили надихаючу суму. Однак робота була нелегкою, і знадобилося два роки, щоб її завершити, дійшовши до класичного фіналу, що відповідає педагогічній меті твору, в якому Піноккіо перетворюється не лише на справжню дитину, але, використовуючи власні слова Піноккіо, стає «хорошим хлопчиком», бо зрозумів свої помилки та стає ввічливим і старанним…
Цей пошук – спроба пояснити собі феномен такої величезної популярності казочки для газети.
І чарівності мюзіклу на сцені запорізького Театру молоді [режисер Андрій Романов, авторка сценографії та костюмів – Natalia P. Stupakova].
На сцені співають, танцюють, казково рухаються усі. Це Сергій Цевельов, Ілля Бабков, Наіля Галєєва, Олена Денисенко, Назар Зайцев, Ганна Коцюбинська, Денис Коцюбинський, Максим Моісєєнко, Сергій Пивоваров, Єгор Пилипенко, Віктор Солдатов, Анна Симонова, Ольга Вострікова, Анна Дерей, Марія Кисякова, Христина Філімонова.
Лялькові рухи такі досконалі, що віриш, що всередині Піноккіо, Мальвіни, П’єро та Арлекіно – дерев’яні детальки на шарнірах [балетмейстер – Лариса Неверова].
Котяча та лисяча пластика неймовірна: кіт Шалопай наче не має кісток, а красуня Ліліт вправляється і з цирковими атрибутами.
А голос Вогнежера який страшний! Він будь-кого примусить працювати на нього в цирку. та ще й задарма!
Та тільки не Піноккіо. Це… міцний горішок для жорстокого менеджера. Сам втік та врятував своїх друзів. Тож і став хлопчиком – на радість татові, майстру Джеппетто.
Усі події та рухи на сцені супроводжує прекрасна музика. Та це ж музика Арама Хачатуряна! То і композитор не оминув захоплення історією Карло Коллоді.
Коли казка справжня, всі ми довкола неї діти.
Тож, завітаймо до Театру молоді 21 та 29 червня, на 11.00 – на мюзикл «Піноккіо» за мотивами казки Карло Колодді… у пошуках добрих людей.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
