У Запорізькому дитячому театрі «СВіЯ» є доросла студія, яка так і називається «Ваще дорослі». І ось ці чарівні дорослі минулими вихідними представили виставу «Кукурудзі можна довіряти».
Режисерка Світлана Ємець навіть поспівчувала залу, в якому не знайшлося читачів казок Дона Нігро з циклу «Звірячі історії»…
Та епізод «Три дикі індички в очікуванні кукурудзяних качанів» так сподобався, що, мабуть, всі вирушать на пошуки цієї книжки.
Принаймні я вирушила. Виявилося, що американець Дон Нігро живий і здоровий, і він один з найбільш публікованих сучасних драматургів. Автор понад 400 п’єс, більшість з яких утворюють цикли. Постановки за його п’єсами втілені на сценах театрів США, Латинської Америки, Європи, Австралії, Нової Зеландії, Китаю, Гонконгу та деінде.
А «Звірячі історії» – це 11 коротких п’єс про звіряток, які мешкають практично поруч із автором, в штаті Огайо, тому пан Дон вважає їх сусідами та дуже прискіпливо ставиться до суто звірячих костюмів у постановках. Бо вони для нього як люди.
Тому пані Світлана Дуднік сприйняла цю настанову дуже уважно, і на сцені дитячого театру «СВіЯ» ми бачили гарно і дотепно вбраних жінок, бабусю Джорджетту та двох онучок, Пенні та Бабетту. Всі троє, звісно, індички, та раптом починають мріяти про щось неймовірне.
Ну, Пенні забажала грати на саксофоні. “Та як же ти будеш грати, дитино? Потрібні губи, а в тебе – дзьоб!”– каже бабуся.
Бажання Бабетти складніше та й простіше водночас. Для неї сенс життя – смачно поїсти, і найкраще – це стрижні кукурудзяних качанів, які викидають сусіди.
“Я їх люблю як ніщо інше”. – “Вчора ти казав, що любиш жучків, як ніщо інше”. – “Я люблю жучків, але кукурудзу більше. За винятком тих випадків, коли жучки справді гарні. Але здебільшого я люблю кукурудзу. У сенсі жучки можуть і втекти, а кукурудза нікуди не втече. Кукурудза не рухається, як жучки. Кукурудзі можна довіряти…” – “А ти не думала, що життя – це не лише кукурудза та жучки?”
Та виявилося, що бажання мати досхочу кукурудзяних стрижнів зробило з Бабетти бізнесменку з виробництва кукурудзяних паличок.
А Пенні довела, що на саксофоні можна грати й дзьобом та крилами, аби тільки захотіти…
І – оця ідея варта наслідування – бабуся відчула таку радість від того, що онуки подорослішали, відокремилися від неї плетеними перегородками та зайнялися кожна своєю справою, що скинула очіпок та вдягла капелюшок. І з радістю зайнялася танцями із сусідом.
Тож, лірична комедія «Кукурудзі можна довіряти» – про бажання та сміливість бути таким, яким ти себе бачиш.
Режисерка – Світлани Ємець. Постановочна група: Юліана Сахнова, Світлана Дуднік.
Серед акторів вистави промайнуло обличчя запорізької медійниці… Та познайомитися ближче є надія у червні, коли в театрі «СВіЯ» група «Ваще дорослі» знову зіграють «Кукурудзу…», якій можна довіряти.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
