Школярі разом із художницею з Ізраїлю створили яскраві малюнки на стінах укриття
До Запоріжжя вперше завітала відома художниця, волонтерка та засновниця благодійного фонду «Об’єднані люди планети» Зоя Север.
Разом із учнями санаторної школи-інтернату № 7 вона розмалювала стіни укриття, створивши там «Вікно в мир».
Саме таку назву має гуманітарний проєкт благодійного фонду «Об’єднані люди планети», місія якого – перетворювати холодні бетонні стіни сховищ на яскраві полотна, сповнені фантазії та тепла.
За словами художниці, в Ізраїлі, де вона проживає, часто розписують бомбосховища, перетворюючи їх на артоб’єкти.
– Ідея проєкту насправді дуже проста: уявити, що б було, якби можна було відкрити вікно в бомбосховищі.
В Ізраїлі укриття розписують із зовнішньої сторони, творять з них артоб’єкти для міста.
Це прекрасно і красиво, але я думаю, що важливо те, що відчувають діти, коли знаходяться в бомбосховищі, – каже Зоя Север.
Адже поки дорослі боронять країну на фронті, дітям потрібно продовжувати мріяти, грати, фантазувати й вірити в те, що завтрашній день буде яскравим, сповненим сонця і світла.
Особливо у прифронтових регіонах, де діти щоденно чують сирени та вибухи, ховаються від обстрілів, переживають вимушений переїзд, втрачають домівки та рідних…
За даними ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН), із лютого 2022 року у Запорізькій та Харківській областях повітряну тривогу було оголошено близько 3500 разів, у Донецькій – майже 6200.
Діти, які проживають на територіях, наближених до лінії зіткнення, з початку повномасштабного вторгнення змушені були провести від 3000 до 5000 годин, або 4-7 місяців, в укриттях під час повітряних тривог.
Тому важливо створити максимально комфортні психологічні умови для перебування дітей в укриттях, які часто є погано освітленими підвалами з пошарпаними стінами.
І щоб створити затишну атмосферу для українських дітей хоча б в укриттях шкіл та лікарень, у 2024 році у Зої Север з’явилася ідея мистецького проєкту «Вікно в мир».
Художниця разом із дітьми розмальовує стіни укриттів.
– Уява дітей – це щось безмежне.
Сидячи в бомбосховищах, як ізраїльські діти, так і українські, зазвичай перебувають у дуже напруженому стані.
Вікон немає, все навколо бетонне… Діти малюють собі умовне вікно в мир, яке ми відчиняємо в своїй уяві, – каже мисткиня.
За її словами, сюжет майбутнього стінопису обирають діти.
Спочатку вона зустрічається з ними і запитує, як вони уявляють це вікно в мир, малює ескізи, а потім разом із маленькими помічниками береться за роботу:
– І вони розповідають, що їм хотілося б, якби можна було відімкнути таке вікно.
А там і сонечко, і пальми, і подорожі, і тваринки, і все, що вони хочуть.
Ми просто складаємо перелік персонажів, а потім, коли тло вже готове, починаємо разом із дітьми здійснювати їхні бажання, допомагаємо їм малювати те, що вони хотіли б бачити.
Менше ніж за рік роботи проєкту яскраві розписи з’явилися у сховищах Києва, Харкова, Дніпра, Черкас, Василькова.
– Разом із дітьми ми розфарбовуємо укриття шкіл або лікарень.
І це не просто для того, щоб було красиво, а для того, щоб діти почувалися в сховищах комфортно й спокійно.
Ми вже провели такі акції в декількох містах України й зараз – у Запоріжжі, – розповідає Зоя Север.
У Запоріжжі стіни укриття розмальовували 70 учнів санаторної школи-інтернату №7.
Кожна дитина, яка виявила бажання, змогла намалювати своє особисте “вікно в мир”.
Юні художники фантазували, експериментували, сміялися й захоплювалися.
Для дітей це своєрідне психологічне розвантаження, під кінець роботи всі були зморені, але щасливі.
Серед тих, хто долучився до прикрашання стін сховища яскравими малюнками, учениця 6 класу Ксенія.
Вона відвідує школу мистецтв, тому з радістю стала учасницею артпроєкту.
– Ми малювали нашу мрію – мир в Україні.
Використовували для цього фарби та фломастери.
Мені дуже сподобалося. Це як подарунок для нас, школярів, – каже дівчинка.
Незважаючи на довготривалі сигнали “повітряної тривоги”, в укритті вирувало життя щасливих дітей, які за два дні створили два панно на стінах підземних навчальних класів.
– Звісно, у таких діях є терапевтичний аспект. Бо люди, які займаються творчістю, вже краще почуваються, коли створюють яскравий, більш оптимістичний простір у бомбосховища, і менше почуваються жертвою ситуації.
Зрозуміло, що це не справжній вплив на те, що відбувається, але вплив на себе, вплив на оточення, – пояснює художниця. – Я також представляю як інструктор Ізраїльську коаліцію травми, і моя мета – роз’яснити людям, що навіть у дуже жахливій ситуації можна зробити щось маленьке і якщо не врятувати, то хоча б покращити ставлення до ситуації.
Хто така Зоя Север?
Зоя Север народилася у Львові.
У 15 років разом із батьками переїхала в Ізраїль, де закінчила школу та служила в армії.
Потім навчалася в Академії дизайну та мистецтва.
Проживає у Тель-Авіві, має дві майстерні.
Волонтеркою художниця стала неочікувано для самої себе: її друг дитинства й однокласник, полковник ЗСУ, попросив допомогти з бронежилетами.
– Я згадала, що маю зв’язки на ізраїльському заводі, який працює для нашої армії. Так і почалося моє волонтерство, – розповідає Зоя.
Благодійний фонд «Об’єднані люди планети» Зоя Север створила у 2022 році, на початку повномасштабної російсько-української війни.
Спочатку він більше розв’язував військові питання забезпечував підрозділів (автівки, броня, аптечки – усе, що потрібно).
Зокрема, завдяки потужному спонсору, фонду вдалося передати для ЗСУ бронежилети і шоломи загальною вартістю майже два мільйони доларів.
Нині підрозділи благодійний фонд вже не забезпечує так, як на початку повномасштабної війни, адже немає такої нагальної потреби.
Проте продовжує допомагати тим, хто звертається.
– Ми звернулися трошечки до гуманітарних проєктів, адже я займаюся творчістю.
І так виник проєкт «Вікно в мир», – розповідає волонтерка-художниця.
Фото – Запорізька ОДА; фото та відео – Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №7
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
