Цей фільм, створений у Запоріжжі в 2023 році, став своєрідною відповіддю на коментарі сусіда у тролейбусі, який слухав нові назви запорізьких зупинок громадського транспорту, та потішався, бо всі ці імена були йому незнайомі.
Потішався він, за великим рахунком, своїй недосвіченості. Можливо, провів життя на якомусь запорізькому підприємстві, їх у нас було достатньо. Працював, не піднімаючи голови вище своїх обов’язків, нічим не цікавився… І тепер дивується тому, як заглибилася історія міста, яка витягла з минулого більш значущі для нашого життя імена.
Як-от, Дмитро Донцов замість нерідного нам Юрія Гагаріна. Так, як прибрали ситого Жданова [хто він нам? – авт.] з імені бульвару, який носить ім’я Тараса Шевченка. Ось що промовляє Донцов у своїх книжках:
“Про Шевченка треба нині не на святах промовляти, а кричати на вуличних перехрестях. Щоб як дзвін тривоги калатало його слово! Ніколи бо не був він такий актуальний, як в наш час. Ніколи не було між нами стільки поглухлих, стільки сліпих. …Багатьом сучасникам страшно було глянути в обличчя – воскрешеної Шевченком – героїчної України, наче тим дядькам, які слухали оповідання Шевченкового діда про Ґонту й Залізняка: – «сусіди од страху, од жалю німіли»… «Він ранив їх серця»! Нарушав їх «блаженний спокій»!
…Білий царат вирвав йому [Шевченку, – авт.] язик, замучив, щоб перестав говорити, картати, і кликати. Царат червоний каструє й паплюжить його морально, намагаючися накласти на нього маску одного зі «своїх», – паплюжить сам, і руками наших перевертнів”.
Ось ті слова, сказані Донцовим про Шевченка, можна повністю віднести до нього самого. Теж і Донцов, який виступив напередодні великих визвольних змагань з пламенним і пристрасним словом до української молоді і цілого громадянства, взиваючи, як і Шевченко, до безкомпромісової боротьби з московською імперією, тою «диявольською силою Півночі, облудною, цинічною, забріханою, протягом вісьмох століть незмінною в усіх своїх барвах хамелеона»”.
“Вулиця Дмитра Донцова у Запоріжжі зʼявилася не так давно. Символічність убачаю в тому, що саме цією вулицею 27 років крокувала до Запорізької обласної державної телерадіокомпанії, де зародилася й втілилася думка створити фільм”, – написала запорізька тележурналістка Оксана Гладій та надала посилання на фільм «Зоряний інтеграл. Дмитро Донцов» на своєму YOUTUBE-каналі. Фільм створений на Запорізькій обласній державній телерадіокомпанії у 2003 році. Має до півтисячі переглядів – з своєї появи на YOUTUBE у 2017-му.
Дмитро Донцов – ідеолог українського “інтегрального” націоналізму народився і виріс у Мелітополі (нині Запорізька область).
Телепрограма “Зоряний інтеграл” – спроба з’ясувати як ріс і гартувався його дух. Ідея – Володимир Миклашевський Автор сценарію – Оксана Гладій. Режисер Ольга Ларіонова. Звукорежисер Ірина Кутузова. Оператор Володимир Карпенко. Монтаж – Ганна Петренко, Любов Кирсанова, Ольга Фоменко.
За матеріалами https://ukrpohliad.org/
