Вже деякий час минув з презентації у Запоріжжі другого журналу «Український театр», в якому великий розділ присвячений саме запорізькому театральному життю. Презентація склалася завдяки події, створеній у нашому місті. Фестиваль «Дім А́ктора: Занурення» запросив до участі митців зі Львова, з Києва та інших міст, і саме цей рух привів до Запоріжжя Ганну Шерман, яка очолює Медіахолдінг мистецької періодіки. А це три друкованих видання: журнал про мистецтво і колекціонування «Антиквар», журнал «Український театр» і журнал «Кіно-Коло» – часопис екранних мистецтв.
“Ідея видавати мистецькі друковані видання розпочалася з того, що журнал «Антиквар» проіснував на умовах самофінансування більше 15-ти років і це дало нам, і мені зокрема, впевненість у тому, що ми можемо цей свій досвід поширити на мистецькі профільні професійні видання інших галузей”, – розповіла Ганна Шерман. Так, за ці роки журнал сам став предметом колекціонування. Тематичні випуски, презентації особистостей українського мистецтва, звіти з виставок, розмови з мистецтвознавцями… Скажу, що зібрані мною примірники журналу «Антиквар» не раз давали напрямки для мистецьких розмов, підказки для краєзнавчих статей.
Ганна Шерман – за фахом театрознавець, вона викладає на кафедрі театрознавства Київському національному університеті театру, кіно і телебачення іменi І. К. Карпенка-Карого. І саме там, як вона розповіла на зустрічі у запорізькому ЦКП «Титан», прийшло розуміння потреби у тому, щоб цей напрямок мистецтва мав професійне друковане видання.
– Маю переконання, – сказала Ганна Шерман, – що друковане професійне видання – свідчення зрілості галузі як такої. І коли шість років тому журнал «Український театр» остаточно зник, це сприймалося як зникнення українського театру як явища…
Тим більш, що ідея відновлення вирувала з моменту занепаду. Понад сторічна історія видання, яке веде своє літочислення з 1917 року [від київського тижневика «Театральні Вісті», відповідальним секретарем якого був Лесь Курбас], зазнало трансформації назви, форм власності та несе на своїх сторінках сотні яскравих імен. У 2019-му, коли припинилося державне фінансування, «Український театр» перестав виходити друком у своєму попередньому вигляді, у попередній своїй іпостасі. І це потребувало втручання, порятунку ідеї.
– Саме сьогодні український театр як явище переживає розквіт, незважаючи на повномасштабне вторгнення, на трагічні події, які відбуваються в країні. І навіть фестиваль «Занурення», де ми присутні, – свідчення активності і розвитку, – впевнена Ганна Шерман, та разом із нею – представники української театральної спільноти.
Навіть події фестивалю «Дім А́ктора: Занурення» стали цьому підтвердженням: тривали одна за однією, в очікуванні великих щоденних вистав тривали десятки більш камерних подій, за якими постійно рухалася публіка.
У 2020-му було поновлене свідоцтво про друковане видання «Український театр». Далі трапився локдаун перший, локдаун другий, і повномасштабне вторгнення…
– І саме з початку вторгнення стало зрозуміло, що чекати кращих часів для втілення мрій, цілей, намірів, не має сенсу. Бо вони не настають. Кожного разу ти пересвідчуєшся, що вчора ото і був кращий час, а насправді кращий час саме тепер.
Та навіть перед самим вторгненням ми разом із «Укрінформом» та Інститутом національної пам’яті випустили двомовний фотоальбом до 30-ліття Незалежності України. Англійською він мав назву Independence. Prime Time.
І це також розуміння, що Prime Time – найкращий час для наших проєктів – відбувається саме зараз. Ще на початку року ми не мали навіть уявлення про те, що можемо розпочати випуск друку видань, про які вголос заявили у прес-релізах, анонсували на прес-конференціях. Та ми заявили – і відновили вихід друком журналів «Кіно-Коло» та «Український театр».
У травні 2024-го було презентоване перше число «Українського театру».
А зараз ми приїхали до Запоріжжя презентувати друге число театрального часопису.
Головний редактор «Українського театру» Віталій Жежера привітав учасників зустрічі. Відеозвернення онлайн не втратило жодної емоції відомого актора, метра українського театрознавства:
– Дорогі запоріжці. Дорогі МОЇ запоріжці, – щемно сказав він, і всі затамували дихання, прислухаючись до кожного слова. – Маю на увазі передусім авторів запорізького блоку другого числа журналу – Ольгу, Наталю, Інесу. …Ще коли складалося це число журналу, коли ми побачили, наскільки потужно, красиво і розумно і яскраво вимальовуються театри Запоріжжя, – ми почали мріяти про презентацію цього числа журналу саме у вас, у Запоріжжі…
Обставини мінялися, ми відклали цю ідею. І тут у наше листування увірвалася Оля Донік і запропонувала зробити презентацію під час фестивалю «Занурення»… Я її знаю, вона була моєю студенткою. …мені з нею пощастило.
Мені взагалі щастить на цікавих яскравих людей з театральних кіл Запоріжжя.
Я бачив великих акторів: Гринька, Параконьєва, близько знав сильних режисерів… Ігоря Бориса, Олесандра Короля.
Я пам’ятаю Валеру Гайдабуру у розквіті сил і таланту…
З їхньої юності пам’ятаю акторів – Любу Фриган, Аню Єрентюк, Володю Голяка…
Тепер ці троє: Оля, Наталя, Інеса.
Спасибі вам. І впевнений, що не раз зустрінемося на сторінках журналу і просто …зустрінемося.
Отримавши авторські примірники, до слова були запрошені авторки. Ольга Донік, директорка та художня керівниця театральної платформи «Дім актора»: “Нас надзвичайно тішить… можливість на сторінках «Українського театру» розповісти про наш досвід війни і театру… І мені здається, у нас вийшло показати все розмаїття театрів у Запоріжжі. Щаслива, що прекрасний, значний, величний журнал, який має величезну історію, пише про Запоріжжя, і тим, що нам є що писати про Запоріжжя”.
Наталія Ігнатьєва, яка в цьому журналі дуже таємничо підписана театрознавчим псевдонімом Наталка Кандибка – театрознавиця та драматургиня, розповіла про свою роботу: “Театральні події в журналі ми висвітлюємо через постаті: це Віктор Попов, Олександр Фортус та Леся Плохоткіна. Жанр інтерв’ю люблю і не люблю одночасно: жаль скорочувати те, що тобі людина розповіла. Та …мої тексти ввійшли практично без скорочень. Це мені комплімент. Тридцять сторінок присвячено Запоріжжю! Видання відроджено. Надруковані великі матеріали від мене та моїх колег, і мені це дуже втішно“. “Ви даєте нам зв’язок з великим світом! – подякувала вона Ганні Шерман. – І даєте відчуття, що ми всі разом”.
Віктор Попов на презентації
Гортаючи журнал на 212 сторінок, відчуваєш об’єднуючу силу такої роботи. Під однією обкладинкою – репортажі з десятків театрів, анонси, рецензії, дискусії, яскраві фото.
Те саме об’єднуюче відчуття вирувало на презентації. Зібралися актори, режисери, керівники студій, театрів. Готуючи свої матеріали – про дитячий театр-студію «СВІЯ», про ляльковий театр як базовий у театральному мистецтві, про обласний музично-драматичний театр через спогади Зої Петрівни Чеканової…[а вона пам’ятає Костянтина Параконьєва, родину Сумських, Миколу Гринька, її сусідом був Володимир Магар] – мені дуже хотілося, щоб у цьому журналі знайшлося місце саме для цих людей.
Щодо Запорізького лялькового театру, мав зауваження головний режисер Олег Лубенець: “Наскільки знаю, я перший серед театрів ляльок поставив виставу про війну… Вистава буда з натяком, пророча… Ми працюємо, не зважаючи на негаразди, які наразі переслідують всі театри. Багато пішло молоді: кого мобілізували, хто поїхав… Серед акторів старшого віку теж втрати – хто поїхав, хто, на жаль, пішов з життя,. Але ми виживаємо, намагаємося бути, як тут правильно сказали – головним театром. Бо театр ляльок – перший театр в житті людини. Саме ми виховуємо глядача з дитинства, і завдяки нам у театрах для старшого віку також будуть глядачі. Якщо дитина звикає ходити в театр, вона до нього прийде, й коли підросте”.
212 сторінок, де вся Україна – найголовніші, наприголомшлиливіші премєри київських театрів, найцікавіші події інших міст країни. Найважливіші тексти театральних критиків, свідчення режисерів, директорів, продюсерів.
Мала слово Світлана Ємець, режисерка та директорка театру «СВіЯ»:
– Я неймовірно щаслива, що ми потрапили в цей журнал, я взагалі не думала, що це з нами може бути, ми скромно існуємо і багато працюємо… І для нас це величезна подяка. Студії «СВіЯ» 17 років, театр «СВіЯ» грає восьмий театральний сезон. Ми, можливо, цікаві тим, що кожної суботи, кожної неділі, на підмостки нашого театру виходять діти, і грають для Запоріжжя. Це правило: немає винятків, ми граємо завжди. Кожні два тижні ми виїжджаємо на фестивалі по Україні.
Ми поновили свою роботу через три місяці після початку повномасштабного, і з того часу кожного тижня граємо для вас. Так сталося, що у нас багато вистав на воєнну тему. І на шпальти журналу потрапили два фото останніх наших робіт. Це «Скалічені і сильні», поставлена за згадками дітей про початок війни. Це дуже болючий проєкт. Ми вчилися говорити про війну. Діти вчилися говорити про те, про що не розповідали навіть своїм батькам. Я запропонувала написати – що вони хотіли, щоб було почуте. Вони почали надсилати мені згадки про перші дні повномасштабного, і на цих згадках ми поставили спектакль. Намагалися зробити його не суцільно трагічним, там є й комічні моменти… і досить смішні. І життєствердні. Тим не менш, спектакль мені здався дуже правильним, своєчасним, і ми зараз намагаємося з ним виїхати за кордон, щоб трошки достукатися до українців там.
Другий спектакль «Нас (не) кинули» – про тварин, які, так сталося, залишилися закритими у будинку, також у перші дні повномасштабного. Ми грали його сьогодні. І будемо грати ще і ще. Бо він оптимістичний. Їх і нас НЕ кинули!
Роботи у нас багато, дітей багато, талантів багато, вистав багато.
Щиро вдячна за подію. Журнал абсолютно феноменальний. Спасибі всім, хто нас підтримує.
Слово бере Максим Кондратов, керівник театру «Мотлох», в якому грають випускники студії «СВіЯ». Вони на фестивалі при роботі: вся команда «Мотлоху» зголосилася допомагати проведенню заходів на волонтерських засадах: “Ми дуже раді, що ми в цій тусовці. І тому, що Запоріжжя рухається, і, як сказав художник Андрій Соколенко, Запоріжжя стає не лише містом хіміків і сталеварів, а ще й культурним центром!”
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
Сайти та соцмережі видань #МедіахолдингМистецькоїПеріодики працюють!
Антиквар https://antikvar.ua/
Український театр https://theatermag.com.ua/
Кіно-Коло https://kinokolo.ua/
