30-річний Олександр з позивним Москіт – головний сержант артилерійського дивізіону запорізької 15-ї бригади особливо призначення Нацгвардії «Кара Даг». Родом із Запоріжжя. У мирному житті працював зварювальником, кілька років – у Європі, захоплювався художньою ковкою.
У війську, як сам Олександр розповів телеканалу Суспільне Донбас, він вже втретє: після строкової служби була участь в антитерористичній операції, потім – повномасштабна війна. Усі три рази – в артилерії. Тричі артилерист)
Близько двох років Москіт прослужив у рідній Запорізькій області. Зараз виконує бойові завдання на Донеччині.
Нинішня війна, каже головний сержант, дуже відрізняється від тієї, яку він бачив в АТО:
– Додалися новітні вогневі засоби ураження. Але це ніколи не замінить артилерію. Тому що FPV-дрон можна заглушити пристроєм РЕБ, а снаряд, який вилітає з каналу ствола, долетить туди, куди треба. Артилерія – це як сокира, яку кам’яна людина придумала. Сокира дійшла й до нас. Так само й артилерія – це та сама сокира, яка не стане немодною.
Головна проблема, з якою стикаються зараз, за словами Олександра, – снарядний голод. А ще – кадри:
– Я не кажу про «200» і «300». Є і легкопоранені, але ця людина виходить на 2-3 тижні зі строю. І його комусь треба замінити . Так само є якісь тилові завдання – покопати, поносити і тому подібне.
Пояснив головний сержант також походження свого позивного:
– Мені його дали хлопці у 2015 році в зоні АТО. Я був балакучий, молодий, гаряченький. Кажуть: «Ти — комар. Ні, комар – це несолідно. Будеш – «Москіт», бо дзижчиш і п’єш з нас кров». Все, якщо побратими тобі дали позивний, треба з гордістю його нести.
Удома на Олександра чекає шестирічний син, дружина, друзі, улюблена справа:
– Після війни буду продовжувати займатися своєю улюбленою справою. Знаходити себе у творчості, в майстерності.
*
Фото: suspilne.media/donbas
