Заслужений майстер спорту Рєзанов 18 сезонів, по 1984-й, захищав кольори команди вищої ліги ЗМетІ, пізніше – ЗІІ.
Срібний призер чемпіонату СРСР (1971) і п’ятиразовий бронзовий. Володар європейського Кубка ІГФ-1983.
Вершиною кар’єри стало «золото» Олімпійських ігор-1976,
де лінійний Рєзанов по праву вважався одним з цементуючих виконавців.
Так само, як у ролі віцечемпіона світу-1978.
Славу Україні й репутацію індустріального міста на міжнародній арені вони тримали не на словах – суджу з особистого спілкування з тією когортою.
Завершивши активну кар’єру в 36 років, присвятив себе педагогічній діяльності.
Причому оцініть діапазон як практикуючого наставника ЗТР (у тому числі як головний тренер чемпіонського колективу 2009-11 років), у штабі першої й молодіжної збірних України, а ще в збірних Туреччини (у тому числі жіночій) та стамбульському «Бешикташі». Кілька комплектів медалей їхньої Суперліги як належне!
Колеги жартували, мовляв, серед яничар без харизми й авторитету ні на крок…
Якщо замислитися, Олександр Геннадійович – один з піонерів олімпійського гандболу.
Адже Мюнхен-1972 став першим турніром у цій популярній грі після Другої світової.
Тільки троє українських вихованців увійшли до радянської команди, що посіла п’яте місце.
У заключному матчі виграли в господарів із ФРН – 17:16.
Той скромний за сьогоднішніми поняттями рахунок показує, що не просто розбиралися в обороні, а спиралися на інтелект. Певно, смак до такого гандболу прищепив Рєзанову та іншим вихованцям юнацької спортшколи клубу «Запоріжалюмінбуд» їхній наставник Юхим Полонський.
…Своїми думками поділився багаторічний голова відділення НОК України в Запорізькій області, тодішній начальник Управління фізкультури та спорту ОДА й чинний керівник облради «Спартака» Володимир Лобанов:
— Безумовно, це гірка втрата для нашого спорту. Олександр Рєзанов із зіркового покоління гандболу, для якого не існувало другорядних дрібниць. Уже в тренерській професії він скрупульозно все занотовував, шукав, де що зробити краще. Ну а гравці за ним ішли, наче у бій.
— А як гравець, що особливого притаманне Рєзанову часів ЗІІ й союзної збірної?
— Скажу так: там де Рєзанов – там м’яч. Або навпаки. Де м’яч – там Рєзанов. Це ще й спадкоємність традицій Запоріжжя. Не забуваємо: у монреальській когорті було п’ятеро наших повпредів – це ще Юрій Лагутін, Сергій Кушнірюк, воротарі Михайло Іщенко й Микола Томін. Їх вивів на європейський рівень знаменитий тренер Семен Полонський. До речі, будь-які масові заходи – завжди наш олімпійський чемпіон у гущі подій. А це для школярів чи студентів взірець. На них виховувалася молодь. Ми збережемо світлу пам’ять.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ, «Спорт-арена»
