Ми знали, що Каховська ГЕС була чи не першим захопленим енергетичним об’єктом вільної України – 24 лютого 2022-го по греблі вже їхали російські танки.
Назустріч їм [а це ще було можливо] з Нової Каховки тікали люди. Ті, хто знав, в яких окупаційних реаліях вони не хочуть та не можуть жити.
Нині у Новій Каховці не залишилося жодної людини з нашого 10-Б випуску 1982 року, жодного – із друзів дитинства. До останньої можливості тримаючись за рідні домівки, виїхали дорослі вже жінки. І тепер живуть «у приймах» по всьому світу…
Живуть і згадують Нову Каховку з парком впродовж всього міста [нині понищений], з вулицями, засадженими абрикосами та черешнями… З величним Палацом культури [пошкоджений, з його вишиваного даху росіяни обстрілювали наших на правому березі. Там тепер руїни будівель школи, дома та арки Трубецького… А багате та пишне було село Козацьке!]…
Старі новокаховські сусіди, з якими тримався зв’язок, впродовж 2022-2024 років померли.
Однокласниця, що живе поруч із Новою Каховкою, написала рік тому, що силу-силенну вибухівки заклали російські окупанти до машинного залу ГЕС. Тож, коли вибухівка здетонувала, й відбулася катастрофа шостого червня 2023 року…
Інеса АТАМАНЧУК, фото з відкритих Інтернет-джерел
