Сократ – водій автомобільної роти 103-ї бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Він родом з Енергодара. До повномасштабної війни жив та працював у Львові в IT-компанії на посаді офіс-менеджера. Мав плани розвиватися в цій сфері але війна все змінила, – розповіли про Сократа у бригаді, представивши далі слово йому самому:
– Я прокинувся близько 7-ї години від звуку повітряної тривоги. Вийшов на вулицю і побачив, що всі стоять біля банкоматів. Подумав, що мені теж потрібна готівка, тому що я не готувався до війни, бо не вірив що вона буде. Потім пішов на роботу, де ми вирішили що потрібно щось робити, якось допомагати. Ми почали приймати в офіс людей, які тікали від війни;
– Помаранчеву революцію та революцію Гідності я застав ще коли був у школі, мені тоді ще хотілося бути корисним. А в 22-му путін подарував мені такий «шанс». Коли я відчував, що на роботі я вже не був такий потрібен – я долучився до лав Збройний Сил;
– я вважаю, що це певний тип людей, які йдуть в ЗСУ. Це люди, які мають певні життєві принципи. Я не з тих людей, які готові помирати за Україну але це було настільки ницо та брутально, що я не міг залишатись осторонь. Мої принципи – захистити слабших, не дозволяти будь кому знущатися над іншими чи обмежувати свободу інших;
– я з Запорізької області, місто Енергодар. Для мене було очевидно, що моє місто окупують. А в мене тоді там були батьки, дві квартири, які швидше за все вже «націоналізовані», друзі та близькі люди. Моя мотивація – повернутись додому.
*
Фото: 103-тя окрема бригада територіальної оборони ЗСУ
