На доріжці біля базару мене зупинило мереживо стильних виробів, дотепність, з якою пропонується ця розумна продукція для людей розумової праці – егеж! це може бути чохол на стілець, за яким зречно сидіти за комп’ютером… А потім я наочно побачила легкість, з яким гачок пані Тетяни гасає полотном, розмірено висмикує нитку для чергового вічка та складає сантиметр за сантиметром візерунок нового виробу.
На пропозицію зробити фото хазяйка мережива сказала: “Давайте, я вам патріотичний постелю…” – піднялася та постелила жовто-блакитний.
І я дізналася, що живе вона у передмісті Запоріжжя, що дівчата поруч завжди заходять до неї за порадою щодо плетіння. А плете вона не тільки міський дизайн, з якого заробляє й на нитки, а й десятки, та вже й сотні пар шкарпеток хлопцям на війну. І наготували жінки вже тисячі пиріжків та незлічену кількість літрів борщу нашим захисникам. Бо війна поруч. І не обіцянками ж підтримувати маємо один одного в біді. А ділом.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
