Стихи погибшего в Запорожской области — в селе Работино, старшего сержанта ВСУ Александра Гладышенко опубликовала на странице в соцсетях 18-й отдельной механизированной бригады его сестра Наталка, уточнив, что он тоже служил в 118-й ОМбр.
Одно из стихотворений называется так: «Ракетный удар».
Ракетний удар та сирени тривожні
І криків відлуння, хаос навкруги.
Проколюють хмари «кинджали» безбожні
Лишаючи в небі смертельні сліди.
Зітхання в підземці і тиша холодна
В повітрі молитви, надії слова.
І поштовх шалений — ракета голодна…
Будинок палає, руйнує вона.
І тиша на мить, пил тихенько сідає,
Лиш сіре повітря кварталом летить.
І серце холоне, душа завмирає,
Аж вовком від болі так хочеться вить.
«Швидкі» з маячками, в очах вони – сірі.
І крик навкруги, але звуку нема.
Лиш холод смертельний гуляє по тілу
І плаче від болю стражданна земля.
Будинок не встояв, його – половина.
Палають під’їзди, квартири пусті…
Спокійно заснула, не диха дитина,
Навіки затиснувши ляльку в руці…
Меня это стихотворение потрясло — своей пронзительной искренностью: я ведь живу возле такого дома… и все это сам пережил.
Царство небесное тебе, Герой, Поэт!
Ему навсегда осталось 36 лет.
Владимир ШАК
*
Фото: korsun-miskrada.gov.ua