3 грудня помер чернігівчанин Дмитро Єршов – учасник бойових дій, десантник, єдиний, хто вижив в автівці розвідувального комплексу «Локі», що 28 липня 2022 року підірвалася на ворожій протитанковій міні неподалік від Ізюма на Харківщині. Тоді загинуло четверо його побратимів, серед яких був відомий волонтер і поет, ветеран АТО Гліб Бабіч.
У липні 2022-го внаслідок отриманих травм Дмитру видалили селезінку і нирку. Хлопець мав компресійний перелом хребта у декількох місцях, перелом ноги зі зміщенням, контузію і переніс кілька операцій на очах та вухах.
Історію Дмитра Єршова “Новинарня” описувала влітку 2022-го, через місяць після того фатального виїзду. Тоді хлопець розповідав, як зі Шрі-Ланки, де був тренером із серфінгу, повернувся боронити рідний Чернігів.
Попри тяжкі травми, він наполегливо працював над відновленням здоров’я і навіть готувався до змагань ветеранів бойових дій та військовослужбовців United States Air Force Trials, які відбудуться в березні 2024 року в Сполучених Штатах.
Якось після тренування до забігу на довгій дистанції Дмитро відчув слабкість. Наступного дня зліг із температурою. А ще за добу із гарячкою потрапив до реанімації.
Лікарі тиждень боролися за його життя. Однак через відсутність деяких органів та не до кінця загоєне після операції вухо імунітет чоловіка був надзвичайно слабким. Як наслідок, розвинувся менінгіт…
Дмитро зовсім трохи не дожив до, мабуть, найбільш очікуваної події свого життя – цього місяця він мав стати татом.
Тепер його вагітна дружина Анна потребує фінансової підтримки. Адже Дмитро був єдиним годувальником на дві сім’ї – утримував вагітну дружину і маму. Як розповідала “Новинарня“, його батько – актор і режисер Володимир Миколайович Єршов, минулого року помер від раку.
Щоб забезпечувати найрідніших людей, Дмитро відкрив кафетерій громадського харчування з бургерами “Є’ Чернігів”. Подаровані на весілля гроші вклав у ремонт закладу.
Також хлопець займався розмінуваннями, а згодом навчався в Косово – був помічником інструктора та мав запрошення підписати контракт на посаду інструктора. Сім’я розглядала варіант після народження дитини на певний час переїхати до Косова, щоб Дмитро продовжив там тренувати українських оборонців.
Він дуже переймався подіями в державі. Хвилювався, щоб самопожертва тих військових, які полягли у війні проти Росії, не була знехтувана політиками і суспільством. Прагнув навчити нових воїнів, щоб було кому воювати далі…
Поховали Дмитра 6 грудня в Чернігові.
