Цю добірку фотографій мелітопольців з минулого – а зроблені знімки у Медовому місті (так слово «Мелтополь» перекладається з грецької) на початку минулого сторіччя, я виявив на одному з рашистсько-пропагандистських ресурсів. Виклавши її, рашисти закликали мелітопольців: подивіться уважніше, мовляв, можливо, когось із родичів дізаєтесь.
Напевно, довідалися б, якби батьки та діди сучасних рашистів не знищували українців упродовж як минулого, так і нинішнього століть. Дві світові війни, більшовицький переворот з кривавою Громадянською війною, що послідувала за ним, Голодомори, політичні репресії – все пережив народ України і зберіг головне – любов до батьківщини і почуття власної гідності, суть якого незбагненна рабам-рашистам усіх часів.
Нам же в цій короткій подорожі в минуле славетного запорізького краю залишається придивитись до мелітопольців, які на початку минулого століття відвідали в Медовому місті фотографію Ківатицького.
Між іншим, перша фотомайстерня у Мелітополі з’явилася 1889 року. Її відкрила Єлизавета Сицко, отримавши на те особливий дозвіл губернської влади. Фотоательє розміщувалося на розі Воронцовської та Бульварної вулиці – у будинку Минаша (зберігся дотепер).
А 1891 року в місті діяли ще два фотоательє: М.В. Вітліна [його родич володів фотоательє в Олександрівську] та І. Іфлянда. Ну а 1893 власну фотосправу починає в Meлітополі міщанин Гродненської губернії Мордух Фішелевич [Марк Федорович] Ківатицький, який приїхав до Медового міста двома роками раніше.
У 1901 році майстер відкриває фотографічний заклад у губернському Катеринославі, а управління фотографією у Мелітополі передає братові Йосипу. Через два роки фотографія Ківатицького отримує вищу нагороду Вітебського фотографічного гуртка, а в 1905 році на фотовиставці, що проходила в Києві, майстер з Мелітополя удостоюється диплома першого ступеня.
До речі, фотографій, зроблених Ківатицькими, в Інтернеті багато. Причому на аукціонах за них просять чималі гроші: за деякі – від 500 гривень. Чесно кажучи, мені не зрозуміла психологія людей, які готові викласти таку суму за фото… незрозуміло кого – чужу людину. Втім, це справа смаку.
Як можна здогадатися навіть не фахівцеві, фотографії тих часів категорично відрізняються від сучасних: процес зйомки та подальшої роботи над фото був складним. Над створенням знімку, окрім фотографа, працювали також літограф та художник. Фото тому коштували не дешево і зберігалися дуже дбайливо.
Володимир ШАК
*
