Командиру зведеного взводу 23-ї окремої бригади охорони громадського порядку «Хортиця» Національної гвардії України з позивним Технік вдалося виконати поставлені бойові завдання і повернутись із лінії бойового зіткнення Запорізького напрямку без втрат.
Після повернення він поділився своїм досвідом та спостереженнями. Розповідь бойового Техніка, який до лав Нацгвардії приєднався ще у 2014 році, оприлюднило Південне оперативно-територіальне об’єднання НГУ.
Техніку разом з бійцями довелося йти пішки близько 10 кілометрів в повному бойовому спорядженні: «Ми бачили двохсотих орків, валялося їхнє спорядження. Було видно, що тут був штурм, тому ми пішли далі, обережно дивлячись, що де знаходиться» – пояснив командир.
Гвардійці продовжили рух у глибину до тимчасово захопленої окупаційними військами території, де мали дати відсіч противнику та закріпитися: «Під час переходу нам передали, що орки вже про нас знають. Ми встигли окопатися та дали перший бій».
Як далі розповів Технік, коли ворог почав атакувати, нацгвардійці міцно оборонялися та рішуче протистояли російським військовим: «Орки зрозуміли, що ми не просто так прийшли сюди. Ми дали опір і вони відступили. Вночі в тепловізор спостерігали, як вони навколо ходили, але ніяких дій не приймали, та й нам не потрібно було себе видавати».
На світанку до гвардійців навідалися четверо: «Дивимося, метрах в десяти стоять військовослужбовці в нашій формі, але з російськими автоматами. Ми запитали: «Ви хто?», а один з них, ймовірно старший: «Мы свои!» З півслова я зрозумів, що то чисто російська мова. А вони навіть не второпали, що ми не свої», – з посмішкою згадав Технік, і додав, що головною «прикрасою» плеча старшого в тій групі був… шеврон рф. Заговоривши з окупантами, нацгвардійці остаточно зрозуміли, що цей російський офіцер супроводжує орків і завдяки йому ворожий особовий склад переміщається з однієї позиції на іншу.
Гвардійці ліквідували старшого, щоб зупинити противника, а окупанти, які лишилися, відкрили вогонь, але у відповідь отримали… гранату. Вона вибухнула прямо під ногами ворогів. Проте, орки не полишали спроби штурмувати та наближалися з усіх сторін.
Нацгвардійці мужньо протистояли: «Мій боєць зробив постріл з гранатомета, один орк впав і почав кричати. Потім сталося щось неймовірне: горіло все – і окупант, й трава навколо нього, а патрони в його кишенях почали вибухати і розлітатися в різні сторони. Хоча орків було там багато, вони зрозуміли, що ми даємо відсіч, тому почали тікати. Ми помітили: якщо ліквідувати навіть одного, всі інші розбігаються». Також Технік відзначив одну цікаву деталь: російські військові, коли втікають, кидають зброю і боєприпаси. Це свідчить, можливо, про їх невпевненість у власній позиції, або про низьку якість їхньої зброї.
Найважчим випробуванням була ворожа артилерія.
Навіть після доби постійних арт-обстрілів гвардійці не полишали позицій. «А коли ми виконали бойове завдання, захопили і втримали визначений час позиції, прийшла наша зміна і ми вийшли на точку евакуації». Командир відзначив, що важливою частиною успіху є підготовка та сплановані дії, а також злагоджена робота мотивованої команди. «Перед операцією я запитав, хто з мого підрозділу бажає приєднатися до наступу, і всі були готові вступити в бій».
*
Фото: Південне оперативно-територіальне об’єднання НГУ
