Місто Гуляйполе, батьківщину легендарного батька Махна, знають, звичайно ж, усі. І багато хто бував у місцевому краєзнавчому музеї. А ось про те, що за сорок кілометрів від Гуляйполя, якщо їхати у бік Донецька полями, що гуляють, знаходиться село Нескучне, де до вторгнення рашистів в Україну був меморіальний музей-садиба реформатора театру Володимира Немировича-Данченка та його тестя, педагога Миколи Корфа, знають далеко не всі. Між іншим, музей розміщувався у старовинній будівлі, яка є пам’яткою історії та культури національного значення. Її і розбомбили рашисти, чому і стали свідками бійці Сил оборони, що вибили ворога з Нескучного.
Нескучне Гуляйполе – таку назву селу дали ми, журналісти із Запоріжжя, які одного разу відкрили для себе це унікальне місце на березі Мокрих Ялів, і відразу ж закохалися в нього.
Доля садиби в Нескучному, в першу чергу, пов’язана з ім’ям педагога та просвітителя, почесного члена Женевської академії наук, барона Миколи Корфа. За своє не дуже довге життя [помер у 1883 році, коли йому було всього 49 років] він відкрив у наших місцях 43 народні школи. До речі, за часів барона село Нескучне належало до Олександрівського повіту. Звіти члена Олександрівської повітової училищної ради Миколи Корфа читали всі, хто мав відношення до педагогіки. А коли в 1886 році Володимир Немирович-Данченко одружився зі старшою донькою барона, баронесою Катериною Миколаївною, будинок барона став належати йому.
Вперше приїхав туди Володимир Іванович 1887 року. Просторі гуляйпольські місця припали йому до душі, і з тих пір майже тридцять років, майже щоліта, драматург став бувати там з сім’єю. У садибі їм буде написано багато п’єс, а також оповідання, повісті, романи. Чи бував Володимир Іванович у Гуляйполі? Однозначно так. Адже на берегах Мокрих Ялів він задумав п’єсу «Курган» [про становлення та розвиток землеробського краю] і, збираючи для неї матеріал, об’їздив всю округу.
А ось, що із села повідомляє Вільне радіо: «У старовинної будівлі знищене праве крило, обстрілами з важкого озброєння проламаний дах, скрізь стирчать дерев’яні балки. По фасаду у багатьох місцях відірвана дранка, вибиті двері та дверні прорізи. Двір перед будівлею засмічений уламками будинку та шматками покрівлі. Фасад зрешетили обстрілами зі зброї дрібніших калібрів».
Варвари, нелюди.
Володимир ШАК
Фото freeradio та з архіву автора
Запорізькі журналісти біля музею, 2010
У музеї, 2010
У музеї, 2010
