Цікавість до мистецтва та бажання слухати музику не втрачені, та, навіть, посилені у часи випробувань.Головна музична сцена міста [їх, до речі, дві – велика та камерна] отримала на зустрічі журналістів із співробітниками закладу статус – «Запорізька прифронтова філармонія», при чому усіма учасниками підтриманий.
Маємо потужний творчий потенціал
З травня минулого року, згуртувавшись, філармонія поновила свою основну концертну діяльність. За минулий рік проведено 136 мистецьких заходів, з яких 24 – прем`єрні, 36 програм для дітей.
Такі цифри повідомила Ірина Конарева, керівник Запорізької філармонії, заслужений працівник культури України. Вагомий вклад у гуманітарну роботу міста – це 55 благодійних концертів на різних локаціях: для наших захисників, для переселенців та діточок [наша газета не раз повідомляла про такі події, які допомагають жителям нашого міста тримати психологічну рівновагу, мати емоційну розрядку та задоволення]. Не припиняється співпраця із благодійними фондами, благодійними організаціями міста, серед яких ГО BELUGA UA, БФ «КОЛО», ЄОЦ «Мазаль Тов», БФ «Карітас Запоріжжя», БФ «Ветерани Чорнобилю»… – загалом 26 таких партнерів.
“Тридцять тисяч глядачів та слухачів мали змогу побувати на різноманітних концертних програмах”, – сказала Ірина Конарева.
Щодо реалій, з початком повномасштабних воєнних дій певна частина працівників філармонії залиш межі Запоріжжя, але це біля 15 відсотків, тому це не вплинуло на якість роботи.
“Ми маємо потужний творчий потенціал, і працюємо зараз над багатьма мистецькими проектами. Та дуже радіємо, що завдяки музичному керівнику філармонії, лауреату міжнародних конкурсів Оксані Гопці колектив поповнили молоді випускники Дніпропетровської музичної академії, такі як Данило Риндін, володар успішного баса. Пишаємось, що у нашому колективі з’явився такий талановитий концертмейстер, як Артур Остапчук… Наші нові музиканти – яскраві особистості. Співпрацюють з усіма колективами – і з ансамблем «Запорожці», і з симфонічним оркестром. Тобто у нас є творчі сили, запал для підготовки прем’єр, тому в наших планах найближчим часом – постановка яскравих концертних програм”, – поділилась Ірина Конарева.
За реаліями часу, до колективу приєднались переселенці із гарячих точок країни: два працівника з Маріуполя, саме з «Азовсталі», люди, що перебрались до Запоріжжя із Дружковки Донецької області, а також із Пологів, Бердянська, Степногорська, Дніпрорудного, Гуляйполя та Василівського району…
“Ми дуже б хотіли якнайшвидше провести концерти перемоги в містах нашої області. Але зараз, для того, щоб отримати позитивні емоції, запрошуємо до нас, у велику та камерну зали, до філармонії, насолодитися мистецтвом”, – завершила розмову Ірина Конарева.
Творчість не буває буденною
І у складні часи з’являються нові колективи. Про це розповів директор-розпорядник академічного симфонічного оркестру Микола Петюк: “За підтримки та нетрадиційному підходу нашого керівництва до справи досвідчені музиканти почали працювати малими формами. На базі академічного симфонічного оркестру з`явилися нові колективи: камерний оркестр [диригент Олександр Горлов], Біг Бенд [диригент Дмитро Мітнік], комбо-бенд Music Ma [Юрій Крюков] та молодіжний симфо-бенд [Надія Другова]…
“У листопаді минулого року відзначили ювілей оркестру – нам виповнилося 65 років, отримали привітання від ЗОВА та керівництва департаменту культури та інформаційної політики Владислава Мороко. Була прекрасна концертна програма до свята… Після свят приходять будні, та творчість не буває буденною. Намагаємось, щоб 66-й сезон був цікавим, щоб виступи оркестру були надзвичайними, не традиційними, щоб почалась робота над новими формами і маємо творчу підтримку керівництва, тому що Ірина Едуардівна не просто директор філармонії, вона ще є автором багатьох творчих ідей та проектів”, – сказав Микола Петюк.
Та перерахував велику кількість яскравих музичних подій: «Парад зірок», коли оркестр виступив у незвичній формі [спочатку вийшла камерна група, якій диригував Олександр Горлов, потім ансамбль солістів, і завершив програму духовий оркестр], ансамбль солістів оркестру представив яскраву програму «СимфоХіт», традиційні новорічні та березневі концерти із елементами джазу, «Хіти кіноекрану», і одна з яскравих форм концерту – «Звуки музики», концерт камерної і органної музики і виконанні заслуженої артистки України Ілони Турчанінової та лауреата міжнародних конкурсів Віталія Солом’янчука.
“Хочу зауважити, що Ілона Турчанінова – не просто піаністка, вона людина-оркестр. Це була її ідея створення такого проєкту”, – додав Микола Петюк.
Ще одна яскрава подія березня – презентація біг-бенду, нового колективу, який створив Дмитро Мітнік. У квітні ж відбулася нова концертна програма за участі молодого піаніста: Артур Остапчук, виконав рапсодію Гершвіна у стилі блюз. Подією для юної авдиторії філармонії стала програма «Музичний променад», популярні мелодії у джазовій обробці.
“Травень буде представлений ще однією прем’єрою, до якої ми йдемо, це буде інтрига, – пообіцяв Микола Петюк. – І у червні , до закриття 66-го симфонічного сезону, ви ще раз зустрінетеся із органною і камерною музикою….”
Джазу багато не буває
Дмитро Мітнік, диригент,
який відкрив запоріжцям нові можливості Запорізького симфонічного оркестру, зауважив, що філармонія має демонструвати високий рівень культури у місті, “і ми намагаємось цю планку не лише втримати, а й підняти вище”.
“Та це досить важка робота, – продовжив він. – Люди, яких ви бачите на сцені, – диригенти, інструменталісти, оркестранти, ансамблісти, вокалісти, ті, які роблять конферанс – це верхівка айсберга, бо працює набагато більше людей. І у цій машині є вахтери, білетери, розповсюджувачі квитків… дуже багато цих, які роблять спільну справу. Та – без перебільшення – завдяки мудрості нашого директора не страшно ставити великі завдання і їх вирішувати. Нам дуже пощастило з Іриною Едуардівною, вона намагається розібратися лояльно з будь-яким завданням та вирішити в рамках загального консенсусу, щоб це йшло на користь нашій спільній справі. І це вже напрацьовано як алгоритм.
Нам же треба дуже старатися, щоб рівень оркестрового мистецтва, ансамблю, не те що не згасав, а щоб було місце для зростання – воно притаманне мистецтву, і в нас це виходить. Ми працюємо над цим стабільно. Знаєте – у рутині. У роботі важлива рутина: прийшов на роботу, роби свою роботу, і намагайся її робити якнайкраще.
Якщо у всіх членів колективу це бажання є, то загальний рівень зростає, природно, і наше завдання, щоб цей рівень зростав постійно.
Я, чесно кажучи, не впевнений, чи є такий колектив, який ми показали 24 березня, – взагалі у нинішній час в Україні… «Джаз у філармонії»… На останню пісню виходило ще чотири валторни та туби… на сцені працювали реальні 20-22 музикантів… і звучало це відповідним чином. Всі робили все можливе – і виходило! Рівень оркестру, який пролунав 24 березня, не побоюсь цього сказати – наше місто ще не чуло… Тому для мене дуже велика честь працювати з такими класними музикантами“.
Те, що у нас є камерний оркестр – дуже позитивний момент
Олександр Горлов
– помітна фігура на сцені філармонії. Високий стрункий юнак, попри молодість, продемонстрував тонке розуміння диригентської справи. Дебютом для нього стала програма «Парад зірок» для камерного оркестру.
“Перш, ніж розповісти про це, я зроблю крок назад. Очолити колектив – це відповідальність, треба бути готовим. І не просто знати матеріал… а й переконати колектив, щоб вони пішли за тобою. Тримати, скажімо так, оркестр…
Щодо диригенства, …я мав два роки навчання у запорізькому коледжі, і у мене був викладач, який очолював [і довгий час, – авт.] – Запорізький симфонічний оркестр, Cергій Дудкін [«МИГ» писав про нього]. Я у нього вчився два роки, це були незабутні роки… І хоча, на жаль, після не було змоги займатися диригуванням, та бажання було, і оце бажання мене й привело – за допомоги Сергія Дмитровича – до диригентського пульту, до цієї діяльності. Коли вперше вийшов на сцену в якості диригента, не дуже пам’ятаю, що думав, знав лише, що мені треба добре виконати свою роботу, – розповів Олександр Горлов. – Те, що у нас з’явився камерний оркестр – це дуже позитивний момент. У перших програмах, принаймні у «Параді зірок», ми робили акценти на класичні композиції. Але весь час назрівав концерт, який мав бути більш масштабним, який в себе вбере не тільки якийсь невеликий період, а й музику XVI-XVII століття, музику XX і навіть XXI століття. І за те, що цей проект відбувся, я дуже вдячній Ілоні Турчаніновій. Вона зрозуміла і допомогла створити цей проект, в якому звучить дуже потужний інструмент – орган. До цього ми додали віброфон та маримбу – Віталій Солом’янчук. Це вдалось показати ефектно і масштабно. І поєднання особистостей та інструментів дало такий результат.
Тому, я вважаю, коли є спільне бажання усіх зробити гарну програму – репертуар не проблема, він з’явиться”
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
