22 березня 2014 року відійшов у вічність Петро Ребро (1932-2014) – відомий український письменник, сатирик, журналіст, громадський і культурний діяч, нагадує Національний заповідник Хортиця на своїй сторінці у соцмережах.
Як свідчення самобутності і багатогранності свого таланту, він залишив нам багато творів, серед яких найбільше – про запорозький край:
«Ні, ти не знаєш добре України,
Якщо на Запоріжжі не бував…», –
І це не показник регіональної обмеженості, а усвідомлення його виняткової ролі в історичній долі України.
Особливо полюбилися читачам Реброві вірші про козаків: без пафосу, з дотепним гумором змальовує різноманітні епізоди січового буття, під його пером постаті степових лицарів оживають, стають близькими і зрозумілими сучасникам. Серію його віршів у семи книгах «Козацькі жарти» літературознавець Микола Жулинський назвав «дотепною енциклопедією сміху січового козацтва», а канадський журнал «Всесміх» назвав Петра Ребра козацьким бардом, вірші якого сприймаються як репортажі з минулого, і на своїх сторінках пише таке: «На Запоріжжі живе відомий український письменник Петро Ребро, який, приклавши вухо до історії, чує сміх козаків. Його книга «Козацький сміховник», крім того, що виказує руку талановитого майстра слова, має особливу цінність — дає змогу подивитися на наше минуле очима патріота- жартівника і з допомогою сміху чи лагідного усміху відчути майже як на дотик славну історію нашої землі». Про Петра Ребра говорять як про козацького лоцмана, який вивів запорізьку літературну чайку на загальноукраїнський і міжнародний простори.
Багато авторів писало про Хортицю, але ніхто не присвятив їй стільки поезій. Її ім’я проходить через усю його творчість. В ній показана велич славетного острова, його висока популярність серед люду, для якого він є святинею:
Тобі пишатись є чим, Україно,
На Хортиці, вірніше, на Хортиці,
Стають, я бачив, люди на коліна,
Мов хочуть причаститися водиці.
