Кілька днів знадобилося запорізьким комунальникам, щоб укрити від негоди, а правильніше – законсервувати частину розстріляного російськими фашистами рано вранці 6 жовтня 2022 року будинку на проспекті Соборному.
Колись у ньому знаходилося відоме всьому місту кафе «Париж» (у народі його називали «Маленький Париж»), а останнім часом у приміщенні, де колись дуже затишно себе почували завсідники кафе, розміщувався винно-гастрономічний маркет. Гарний, до речі, магазин з безліччю товарів.
Ракета російських фашистів, випущена по Запоріжжю, можливо, за наказом самого кремлівського недомірка і недоумка, у якого й імені не залишилося – тільки поганяло на букву «х», ніби розірвала будинок на дві частини. Так і доля багатьох його мешканців розірвалася. А для двадцяти лінія долі взагалі перервалася: життя їх зупинилося (стільки людей – двадцять, загинуло під час обстрілу будинку).
Спочатку комунальники – при використанні автовежі, до речі, законсервували – вкрили плівкою, ту частину розірваного вибухом будинку, де знаходився винний маркет. Потім роботи були виконані на другій частині, де у передпокої однієї з квартир на третьому поверсі дивом зберігалося невелике дзеркало. У ньому не небеса з повільними хмарами відбивалися. У ньому завмер, як мені завжди здавалося з землі, жах пережитого мешканцями будинку. Запорожці це дзеркало запам’ятали та вважають його одним із символів стійкості городян. І міста за дніпровськими порогами загалом. Зараз дзеркало теж укрите плівкою – законсервовано. Щоправда, якщо придивитися, крізь плівку воно таки просвічує, пробивається своїм не дуже яскравим, але наполегливим блиском.
Це дзеркало, подумав я, як біль у серці. Вона майже не відчутна, але є. І залишатиметься в серці, напевно, завжди…
Вічна пам’ять загиблим. Смерть російським фашистам.
Володимир ШАК
Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Слово правди – наша зброя”
