Концерти The best for woman академічного симфонічного оркестру Запорізької обласної філармонії [диригент – лауреат міжнародних конкурсів Дмитро Митник] – відлунали минулими вихідними, та музика не відпускає, звучать у пам’яті мелодії, згадуються відчуття, непрохані сльози та чиста радість.
Особливо щемливі моменти не забуваються – такі у нас нині часи, що безцінними є емоції, отримані від такої щасливої можливості, як слухати музику, яка створюється поруч на сцені.
Як ми чекали на початок концерту у суботу, 4 березня! Тривожна сирена затримала подію на півгодини, і ми вкотре оцінили можливість побути у відносному спокої, в укритті Концертного залу, згадуючи архітектора Георгія Вегмана вдячним словом.
А коли вже концерт розпочався бризками радості – дуже вдало підібрана програма! – то всі на деякий час стали просто щасливими фанатами гарної музики, непересічних, неочікувано прекрасних аранжувань [дяка Дмитру Митнику та Андрію Нетребі], віртуозної скрипки в пластичних руках Олександра Горлова,
прекрасної, сяючої красою, вбранням та посмішкою Інни Гапон…
харизматичної у своїх музичних експериментах Ілони Турчанінової.
А «Жайворонок» на маримбі у виконанні Віталія Солом’янчука, із марцішорами на екрані, мабуть, було чутно і в Молдові.
Ми всі у залі – впевнена, що обидва концерти була ця неймовірна атмосфера – відчували себе щиро закоханими. У весну, в улюблені мелодії, у оркестрантів, у дружнє коло відданих музиці людей поруч.
Весь зал дихав в ритмі – за мелодією у виконанні неймовірного Сергія Новікова [най, багатоствольна флейта].
А Belle із Notre Dame de Paris – яке за задумом [аранжуванням] Дмитра Митника стало суто інструментальним, виконавці Гліб Формальський [тромбон], Тарас Пацернюк [труба], та Іван Левченко [саксофон] стала апофеозом концертної програми. До речі, саме під час цього твору тривога накрила наше місто наступного дня, у неділю – та концерт не перервався. Про це написала у соцмережі Ольга Долшушина: “Вчора на концерті у Глінці був такий зворушливий момент. Оркестр виконував композицію з мюзиклу «Нотрдам де Парі» і завила сирена. Відразу на екрані квіточки змінилися оголошенням про тривогу. …це про те, як ми зараз живемо, що ми відчуваємо. І сльози на очі навертаються, як не намагаєшся їх утримати…”
А як щемно було дізнатися, що саксофоніст Іван Левченко, лише дивом не перебував у будинку, який зазнав руйнування вночі 2 березня…
Як він грав, цей прекрасний молодий музикант! Як багато ми розуміємо нині про щастя жити, робити те, що любиш, слухати музику, дарувати квіти та любити!
Дякуємо!
Інеса АТАМАНЧУК, фото Ірини ЦЕНОВОЇ
